Походження назв хімічних елементів Роботу виконала учениця 11 класу Дарієнко Анастасія

Назву елементу дав видатний вчений Антуан Лоран Лавуазье Гідроген Назву елементу дав видатний вчений Антуан Лоран Лавуазье Назва походить від грецького ὕδωρ — вода та γενναω — народжую , що означає «той, що народжує воду» . Українська назва «водень» також відображає входження елементу до складу води. Російська назва «водород» — дослівний переклад латинської назви hydrogenium. Гідроге́н (Н) — хімічний елемент з атомним номером 1, що належить до 1-ої групи періодичної системи елементів.

Гелій Локк'єр дав гелію ім'я, що відображає історію його відкриття (від грец. Helios — сонце). Оскільки Локк'єр вважав, що виявлений елемент — метал, він використовував в латинській назві елементу закінчення «ium» (відповідає українському закінченню «ій»), яке зазвичай уживається в назві металів. Таким чином, гелій задовго до свого відкриття на Землі отримав ім'я, яке закінченням відрізняє його від назв решти інертних газів. Ге́лій — хімічний елемент з атомним номером 2, який очолює групу інертних газів в періодичній таблиці.

Літій Свою назву літій отримав через те, що був виявлений в «каменях» грец. λίθος — камінь Сучасну назву було запропоновано Берцеліусом. Літій було відкрито 1817 року шведським хіміком і мінералогом Й. Арфведсоном. Спочатку в мінералі петаліті а потім — у сподумені і в лепідоліті Металевий літій вперше отримав Гемфрі Деві 1818 року шляхом електролізу Лі́тій (Li) — хімічний елемент, м’який, сріблясто-білий, найлегший метал. Належить до лужних металів. Хімічно активний.

Берилій Внаслідок солодкого смаку розчинних у воді сполук берилію елемент спочатку називали «гліцин», «гліциній»( від грец. glykys — солодкий). Сучасна назва походить від назви дорогоцінних каменів берилів (грец. beryllos), яке у свою чергу походить від назви міста Белур (Веллуру) в Південній Індії, неподалік Мадраса; з давніх часів в Індії були відомі родовища смарагдів. Бери́лій— хімічний елемент. Символ Be, ат. н. 4, ат. маса 9,01218. Має один стабільний ізотоп Ве. Густина 1844 кг/м³, t плавлення 1284 °C.

Бор На початку XVII століття з бури було отримано речовину, яку пізніше стали називати борною кислотою. У 1808 році французькі хіміки Л. Ж. Гей-Люссак і Л. Тенар і англійський хімік Г. Деві, що запізнився на 9 днів, повідомили про відкриття елементу. Вони отримали його прожаренням борної кислоти з металевим калієм, який незадовго перед цим був відкритий Деві. Після отримання речовини французькі хіміки дали назву елементу бор, а Деві — борон (лат. Boron), останнє збереглося в англійській мові. Бор — хімічний елемент. Символ В. Неметал. Темно-сірі кристали. У природі існує у вигляді боратів. Має понад 10 алотропних модифікацій

Назва Карбон рекомандована IUPAC, вуглець — традиційна назва. Карбон як хімічний елемент був визнаний тільки в 1789 А.Лавуазье. Латинську назву сarboneum карбон отримав від сarbo Назва Карбон рекомандована IUPAC, вуглець — традиційна назва. Карбо́н (С) або вугле́ць — хімічний елемент з атомним номером 6

Нітроген Назву Азот отримав від грец. ἀζωτος — позбавлений життя, Назву Азот отримав від грец. ἀζωτος — позбавлений життя, (іншими мовами: лат. Nitrogenium — той, що породжує селітру; нім. Stickstoff — удушлива речовина) замість попередніх назв («флогістоване», «мефітичне» і «зіпсоване» повітря) запропонував у 1787 Антуан Лавуазьє, який на той час у складі групи інших французьких вчених розробляв принципи хімічної номенклатури Нітроге́н— хімічний елемент V групи періодичної системи з атомним порядковим номером 7 та атомною масою 14,008. Два атоми нітрогену, об'єднюючись складають молекулу хімічної речовини азоту..

Оксигеніум – той, що окиснює Відкрили кисень в 1773 шведський хімік К. В. Шеєле і незалежно від нього в 1774 — англійський вчений Джозеф Прістлі. Французький хімік Антуан Лавуазьє дав елементу назву і до 1777 року створив кисневу теорію дихання, горіння і окиснення.. Оксиге́н (О) — хімічний елемент головної підгрупи 6 групи періодичної системи групи з атомним номером 8, простими речовинами якого є гази кисень та озон

Флуор Назва «фтор» (від грец. φθόρος — руйнування), запропонована Андре Ампером в 1810 році, використовується лише в грецькій та східно-слов'янських мовах, а також у мовах, які запозичили цю назву з російської (наприклад, чуваська, таджицька чи монгольська). Фтор або флуо́р— хімічний елемент з атомним номером 9, галоген. Також назву «фтор» (флуор) має відповідна проста речовина, що є отруйним та хімічно-активним жовто-зеленим газом.

Неон Назва походить від грец. νέος — новий і свідчить про радість дослідників, що виявили в повітрі, окрім аргону, інші інертні гази. Існує легенда, за якою назву новому елементу дав дванадцятирічний син Рамзая: побачивши незвичайне яскраво-червоне випромінювання речовини в трубці для проведення спектрального аналізу, він радісно закричав: «Новий! Новий!» Нео́н (Ne) — хімічний елемент із атомним номером 10, а також його проста речовина — прозорий інертний газ. Для неону характерне червоне світіння при електричному розряді, чим зумовлене його використання в рекламі.

Натрій Натрій вперше був отриманий англійським хіміком Гемфрі Деві в 1807 році електролізом твердого NaOH. Назва "натрій" походить від стародавнього слова, поширеного в Єгипті, у стародавніх греків (vixpov) і римлян. Воно зустрічається у Плінія (Nitron), в інших стародавніх авторів і відповідає давньоєврейській Нетер (neter). На́трій (Natrium, Na) — хімічний елемент з атомним номером 11, та відповідна проста речовина — лужний сріблясто-білий м'який метал, хімічно дуже активний, на повітрі швидко окиснюється.

Ма́гній – хімічний елемент. Магній У 1808 англійський хімік Гемфрі Деві при електролізі злегка зволоженої білої магнезії з ртутним катодом отримав амальгаму нового металу , який виділив відгонкою ртуті і назвав магнезієм. З тих пір у всіх європейських мовах цей елемент називається magnesium і лише в східних слов'ян — магнієм: так його назвав Г.І. Гесс у своєму підручнику хімії, виданому в 1831 і що витримав сім видань. По цій книзі вчилися багато вітчизняних хіміків. Ма́гній – хімічний елемент. Символ Mg Відкритий Г. Деві у 1808 р. Уперше металевий магній отриманий в 1829 р. французьким хіміком А. Бюссі

Назва елементу походить від назви сполуки, Алюміній Назва елементу походить від назви сполуки, в якій був відкритий «алюм» Алюмі́ній (Al) — хімічний елемент III групи періодичної системи, його атомний номер 13, відносна атомна маса 26,9815.

Новому елементу було дано назву «силіцій» (від лат. silex — кремінь). Силіцій У 1825 шведський хімік Єнс Якоб Берцеліус дією металевого калію на фтористий кремній SiF4 отримав чистий елементарний кремній. Новому елементу було дано назву «силіцій» (від лат. silex — кремінь). Назва «кремній» введена в 1834 році російським хіміком Германом Івановичем Гессом.. Силі́цій (Si) – хімічний елемент з атомним номером 14, проста речовина якого, кремній, утворює темно-сірі зі смолистим блиском крихкі кристали з гранецентрованою кубічною ґраткою типу алмазу.

Фосфор У 1669 р. німецький алхімік Генніг Бранд при нагріванні суміші білого піску і випаруваної сечі отримав речовину, що світилася в темряві, названу спочатку «холодним вогнем», а пізніше фосфором, від грец. φως-φορος — світлоносний. Фо́сфор (P) — хімічний елемент 15-ї групи (по застарілої класифікації — головної підгрупи п'ятої групи) третього періоду періодичної системи; неметал; має атомний номер 15

Ось так виникли назви деяих хімічних елементів