1. ПОРАДИ ПОЧАТКІВЦЮ КРАЄЗНАВЦЮ ФАКУЛЬТАТИВНІ ЗАНЯТТЯ
ПОРАДИ ПОЧАТКІВЦЮ КРАЄЗНАВЦЮ
ФАКУЛЬТАТИВНІ ЗАНЯТТЯ

2. План 1. Загальна характеристика області. 2. Геологічні цінності
3. Рельєф:
а) Верхньобузька височина;
б) Горинь-Слуцька височина, Теофіпольська і Старокостянтинівська рівнини;
в) Шепетівська рівнина;
г) Придністровська височина;
д) Товтровий кряж.
4. Клімат
5. Внутрішні води
а) річка Горинь;
б) річка Случ;
в) річка Дністер;
г) річка Південний Буг.
6. Національний парк «Подільські Товтри».
6. Печера «Атлантида».

3. Загальна характеристика області
Хмельни́цька о́бласть — область на заході України. Утворена 22 вересня 1937 року постановою ЦВК СРСР з центром у місті Кам'янці-Подільському.Площа області становить 20,6 тисячі км² (3,4 % площі території України). Населення — 1 401,14 тисячі осіб (на 1 січня 2004 року). Центр області — місто Хмельницький.
Хмельни́цький (до 1954 року — Проскурів) — адміністративний центр Хмельницької області і Хмельницького району, значний історичний (осередок Центрального Поділля) та сучасний економічний і культурний центр.
Населення мешканців (станом на 2010).Місто розташоване у центральному Поділлі, на берегах Південного Бугу, за 376 км (автомобільний шлях) від Києва. Залізничний вузол (станції Хмельницький, Гречани і Ракове). Через місто проходять автошляхи Чернівці — Старокостянтинів і Львів — Кіровоград — Донецьк.

4. Вступ
Урок 1. Географічне краєзнавство. Історія розвитку географічного краєзнавства в Україні та області.
Урок 2. Місце Хмельницької області, Старокостянтинівського району на карті України, світу.
Урок 3. Положення області та району у схемі фізико-географічного районування України. Оцінка географічного положення.
Урок 4. Джерела знань про природу, населення і господарство Хмельницької області та Старокостянтинівського району.
Урок 5. Історія вивчення території.
Урок 6. Ознайомлювальна екскурсія до Самчиківського краєзнавчого музею.

5. Сучасний вигляд міста ТЦ «Оазис» м-р Озерна Театр ім. Старицького
ТЦ «Либідь Плаза»
Готель «Поділля»
Стадіон «Поділля»

6. Геологічні цінності
Вся територія Хмельниччини – це припіднята рівнина, проте на ній зустрічаються різні форми рельєфу. Серед них плоскі й хвилясті височини, широкі долини і вузькі каньйони, пологі схили та круті уступи, окремі пагорби, горбогірні масиви. Така різноманітність рельєфу зумовлена особливостями тектонічної будови і геологічного розвитку території, поширенням різних гірських пород.
Хмельницька область розташована в південно-західній частині Східно-Європейської (Руської) платформи на межі двох її тектонічних структур – Українського щита і Волино-Подільської плити. Український щит є найдавнішою ділянкою земної кори на території України і найбільш піднятою частиною фундаменту платформи. Він складений сильно зміненими магматичними і метаморфічними кристалічними породами, які утворились в архейській і протерозойській ерах (т.з. докембрійський час) і мають вік 3,5 - 0, 57 млрд. років. Гірські породи щита дуже зім'яті в складки і розчленовані численними розломами на блоки різної величини. Найдавніші (протерозойські) розломи розкололи щит на п'ять найбільших блоків, крайній західний з яких – Волино-Подільський – лежить в основі східної частини області. У свою чергу він розділений на два менші блоки – Подільський і Волинський – пізнішим розломом, який проходить у широтному напрямку дещо південніше Шепетівки.

7. Тема 1. Геологічна будова і рельєф
Урок 7. Положення території Хмельницької області відносно великих геотектонічних структур і макроформ рельєфу.
Урок 8. Характеристика геологічної будови області (вік, склад, потужність, походження гео­логічних відкладів, умови їх залягання). Основні етапи геологічного розвитку території.
Урок 9. Практична робота № 1. Аналіз географічної карти, засвоєння стратиграфічного поділу гірських порід, із яких складена територія Хмельниччини.
Урок 10. Практична робота № 2. Опис і зарисовка відслонень гірських порід в околицях Старокостянтинова, Губина.

8. ПРАКТИЧНА РОБОТА №1
Тема. Аналіз геологічних карт. Ознайомлення зі зразками гірських порід і корисних копалин.
Мета. Навчити учнів аналізувати геологічні карти України, Хмельницької області, легенди до них; познайомити зі зразками гірських порід і корисних копалин області.
1. Актуалізація опорних знань.
Геологічна карта - це карта, яка відображає геологічну будову місцевості, на ній зображуються розповсюдження і вік гірських порід.
Легенда карти - зведення умовних знаків і по­яснень до карти, що розкривають її зміст.
Стратиграфія - розділ геології, який вивчає послідовність залягання гірських порід у зем­ній корі.
Гірські породи - сполучення кількох мінералів або накопичення одного у великій кількості в зем­ній корі.
2. Аналіз геологічної будови Хмельницької з використанням карт.
Розглянемо натуральні компоненти природи Поділля.
3. Знайомство зі зразками гірських порід і ко­рисних копалин Хмельницької області.
З колекції визначити дві магматичні породи (наприклад: граніт, лабрадорит).

9. ПРАКТИЧНА РОБОТА № 2
Тема. Опис і зарисовка відслонень гірських порід в околицях Старокостянтинова.
Мета. Навчити дітей описувати і зарисовувати відслонення гірських порід.
І. Вивчення опорних понять.
Відслонення - це виходи на денну поверхню гірських порід.
Основою будь-якого геологічного перерізу є верства - відокремлений осад, що утворився за порівняно короткий геологічний час і має одна­ковий склад, походження та будову. Розрізняють природні та штучні відслонення. Природні відсло­нення можна спостерігати на берегах морів, річок, у ярах і горах. Штучні відслонення - це гірничі виробки - шурфи, канави, кар'єри, штольні, колодязі та ін.
ІІ. Дослідження відслонення.
Підготовча робота: розчистити відслонення так, щоб добре було видно верстви і пласти гірських порід. Усі дані про відслонення записують у за­писну книжку. Спочатку записують дату, номер відслонення та його місцезнаходження. Номери відслонень у записній книжці повинні відповідати номерам на карті. Потім вказують довжину і висоту відслонення, його характер (кар'єр, обрив, скеля тощо).
Зарисовка відслонень гірських порід, або побудова стратиграфічної колонки своєї місцевості.
У колонці умовними позначками показують послідовність залягання гірських порід від найдавніших (в основі колонки) до молодих, потужність залягання пластів та час їх утворення. Колонку креслять у вигляді вертикального стовпця, масштаб довільний. Зліва від колонки - найменування пластів та індекси вікових позначень, справа їх потужність і коротка характеристика.

10. Тема 1. Геологічна будова і рельєф
Урок 11. Корисні копалини Хмельницької області та Старокостянтинівського району.
Урок 12. Зв'язок між геотектонічними структурами і рельєфом області. Основні генетичні форми рельєфу. Сучасні рельєфоутворюючі процеси.
Урок 13. Практична робота № 3. Опис форм рельєфу в околицях Старокостянтинова.

11. Рельєф
Хмельниччина лежить в межах центрально-східної частини Подільської і крайньої східної частини Волинської височин. Перша з них займає середню і південну частини області (понад 4/5 її території), високо піднята над рівнем моря і має переважно плоску або хвилясту поверхню. Цю частину височини називають ще Подільським плато. Волинська височина займає весь Славутський та північні частини Ізяславського, Шепетівського і Полонського районів і відзначається меншими абсолютними висотами.

12. Верхньобузька височина
Середню частину Хмельниччини від Збруча до її східних меж займає Верхньобузька височина. Північна межа її проходить від верхів’я Збруча до витоку Случа, долиною останнього до м. Красилів і далі на схід – приблизно посередині межиріччя Случа та Ікви. Південну межу проводять по річці Бовинець (ліва притока Збруча, гирло якої знаходиться південніше Волочиська), через верхів'я рік Смотрич і Вовчок до р. Рівець і по ній до межі з Вінничиною.
Верхньобузька височина є найвищою ділянкою області: абсолютні висоти часто перевищують 350 м, піднімаючись у ряді місць до м . Західна частина її має найбільш рівну поверхню, це – т.з. Авратинська височина. Тут беруть початок найбільші ріки області – Збруч, Случ і Південний Буг, які разом з притоками останнього (Бужком, Іквою, Плоскою, Вовком) розчленовують Верхньобузьку височину. Долини рік неглибокі, мають пологі схили і широкі заболочені заплави. В центральній і східній частинах височини до схилів прив’язана густа мережа глибоких балок, що надає її поверхні горбогірного вигляду. Лише в розширеній долині Південного Бугу, на схід від Меджибожа, поверхня вирівнюється; цю рівнину називають Летичівською.

13. Горинь-Слуцька височина, Теофіпольська і Старокостянтинівська рівнини
Теофіпольська і Старокостянтинівська рівнини
На північ від Верхньобузької лежить дещо нижча Горинь-Слуцька (або Північноподільська) височина з середніми абсолютними висотами м (максимальна 350 м). Її поверхня має загальний похил із заходу і півдня на схід і північ, що підтверджується напрямком течії р. Случ з притоками Ікопоть, Деревичка, Хомора та р. Горинь з Полквою і Вілією. На півночі Горинь-Слуцька височина опускається уступом висотою м до Шепетівської рівнини.
 Рельєф даної височини подібний до Верхньобузької – широкі річкові долини, густа мережа балок. Поверхня має, здебільшого, горбисто-хвилястий вигляд, а між річками Случ і Деревичка навіть горбогірний. Найменше розчленована поверхня Теофіпольської (в межах Теофіпольського та південної частини Білогірського районів) і Старокостянтинівської (у вузькому трикутнику між р. Случ та залізницею Старокостянтинів-Хмільник) рівнин.

14. Шепетівська рівнина
Шепетівська рівнина займає найпівнічнішу частину області і відзначається нижчими абсолютними висотами поверхні (в середньому м). Горинь та ріки її басейну мають в межах рівнини широкі, неглибокі долини. Тут відсутні балочні форми рельєфу, рідко зустрічаються яри, зате в умовах поширення пісків і супісків вітри сформували бархани і дюни (між Шепетівкою і Славутою), які пізніше були закріплені лісом. У зв'язку з переважно плоскою поверхнею Шепетівську рівнину називають ще Ганнопільським плато.

15. Придністровська височина
Між південною межею Верхньобузької височини і Дністром знаходиться Придністровська височина. Її поверхня знижується у південному напрямку, однак дуже повільно. Якщо поблизу Верхньобузької височини у верхів'ях приток Дністра (Смотрича, Ушиці) та інших річок абсолютні висоти становлять м, то на відстані 15 км від Дністра вододільні ділянки мають висоти м, тобто поверхня Придністров'я знижується лише на м на 80-кілометровій відстані. Зате русло Дністра врізається в поверхню Придністров'я на м. Глибокий вріз головної ріки зумовив відповідний вріз усіх її приток, котрі теж виробили глибокі, часто каньйоноподібні, дуже мальовничі долини. Стрімкі скелясті схили в притоках Дністра з’являються південніше лінії с. Тарноруда (на Збручі) – с. Кузьмин (на Смотричі) – с. Соколівка (на Ушиці) – смт. Віньківці (на Калюсі), тобто тоді, коли річки досягають твердих силурійських вапняків. Висоти вертикальних стінок долин зростають від до м у їх гирлах.

16. Товтровий кряж
Рівномірний похил поверхні Придністров'я порушує Товтровий кряж, який простягається навскоси від Збруча по лінії сіл Іванківці (Городоцький район) – Вишнівчик (Чемеровецький район) – Нігин – Вербка – Врублівці (Кам'янець-Подільський район) до Дністра. Довжина його в межах Хмельниччини становить 80 км. Це – лише частина Товтр, які починаються на Львівщині, перетинають також Тернопільську та Чернівецьку області і заходять у Молдову.
 У Товтрах дуже поширений карст. Переважають дрібні форми – тріщини, борозни, комірки тощо, які утворюють на головному кряжі іноді справжні карстові поля. Зрідка трапляються і печери, наприклад Кармелюкова в с. Привороття.

17. ПРАКТИЧНА РОБОТА № З
Тема. Опис форм рельєфу в околицях Старокостянтинова.
Мета. Навчитися описувати форми рельєфу своєї місцевості.
І. Актуалізація опорних знань. Виділяють такі генетичні типи рельєфу:
а) еолові типи рельєфу - утворені роботою вітру;
б) типи рельєфу, утворені діяльністю підземних вод (зсуви, западини, блюдця, поди, карст);
в) типи рельєфу, утворені поверхневими теку­чими водами - ерозійні (річкові долини, балки, яри, промоїни та інші) та акумулятивні (тераси, конуси виносу, дельти річок, острови)
г) типи рельєфу утворені діяльністю давніх льо­довиків (моренні горби, баранячі лоби, зандрові поля);
ґ) типи рельєфу, пов'язані з вивітрюванням (фі­зичним, біологічним ).
II. Опис форм рельєфу.
В околицях Старокостянтинова є велика кількість ярів. Яружна ерозія - ворог сільського господарства. Вона забирає великі площі орних земель, збіднює родючість ґрунтів
(Можна запропонувати учням вивчити й описати яр за своїм складеним планом)

18. Тема 2. Клімат
Урок 14. Вплив кліматотвірних чинників і пр цесів на клімат місцевості. Оцінка клімату області міста.
Урок 15. Кліматичні сезони. Несприятливі кліматичні явища та процеси в нашій місцевості.
Урок 16. Практична робота № 4. Спостережені за місцевими ознаками зміни погоди.

19. ПРАКТИЧНА РОБОТА № 4
Тема. Спостереження за місцевими ознаками зміни погоди.
Мета. Розвивати в учнів спостережливість та інтерес до вивчення природних явищ за місцевими ознаками та народними прикметами.
Спостереження за місцевими ознаками погоди має практичне значення в походах. Адже зміна стану погоди часто помічається значно раніше, ніж це покажуть прилади. Передбачити погоду можна за станом хмарності, зміною напряму ві­тру, кольором неба, поведінкою тварин, станом рослин. Відповідно до сезону записують певні при­кмети, які можна перевірити під час краєзнавчих досліджень.

20. Внутрішні води
Хмельницька область має значнi запаси пiдземних вод, якi складаються з грунтових i власне пiдземних вод. Грунтовi води знаходяться на глибинi 4-10 м. Пiдземнi залягають в трьох водоносних горизонтах: на глибинi 5-16 м, м i м. Вони забезпечують водою населенi пункти, промисловi i сiльськогосподарськi пiдприємства. В областi є також мiнеральнi води, якi виявлено в околицях селища Сатанiв та мiст Кам'янець-Подiльський i Полонне. Їх використовують для лiкування шлунково-кишкового тракту.
Територією області течуть 120 річок завдовжки понад 10 км кожна. Найбільшими є Дністер (довжина в межах області 160 км) із притоками Збруч, Смотрич, Ушиця; Південний Буг (довжина в межах області 120 км) із притоками Бужок, Вовк, Іква; річки Дніпровського басейну — Горинь, Случ, Хомора.
Озер мало. Зустрічаються переважно в басейні Горині. Найбільше водосховище — Дністровське. Споруджено 1858 ставків і водосховищ, головним чином у басейнах Горині та Південного Бугу, зокрема Щедрівське (1258 га), Новоставське (1168 га), Кузьминське (765 га).
По території області протікає понад 3 тисячі річок і потічків. Найбільші ріки - Дністер, Південний Буг, Горинь, Случ, Збруч, Смотрич, Хомора. Область має 60 водосховищ з обсягом води 153 млн.куб.м, 1799 ставків. Найбільші водосховища - Дністровське та Щедрівське на Південному Бузі. По запасах водних ресурсів регіон займає 6 місце в країні.

21. Тема 3. Води
Урок Загальна характеристика гідрологічної сітки та підземних вод Хмельницької об­ласті та Старокостянтинівського району.
Урок Річка Південний Буг, Случ.
Урок 19. Практична робота № 5. Досліджені маленьких річок, джерел в околицях Старокостянтинова (Ікопоть, Шахівка)
Урок 20. Залежність гідрологічної сітки від клімату, рельєфу, складу гірських порід, діяльності людини. Охорона вод.

22. Річка Горинь
Ріка Горинь бере початок із джерела, що виходить на денну поверхню в с. Волиця на висоті 345 м над рівнем моря. Тече вона з південного-заходу на північний схід і впадає в р. Прип'ять із правого берега на 412 км від її устя, в 14 км нижче м. Давид-Городок, на висоті 127 м над рівнем моря.
У межах плато основними породами є крейдові піски, мергелі, вапняки й крейда, що зустрічаються у вигляді виступів у долинах рік, що підстилають древніми кристалічними породами, головним чином гранітами, і перекриті товщею третинних пісків, глин, мергелів і черепашкових вапняків. Четвертинні утворення представлені флювіогляціальними пісками й суглинками, а також лесами, на яких розвинені родючі сірі лісові ґрунти й чорноземи.
В верхній течії ріки заплава заболочена, покрита найчастіше лучно-болотною рослинністю, рідше чагарником і окремими деревами. На інших ділянках вона переважно суха, лугова, сильно пересічена старицями, балками й озерами, по берегах яких є густі зарості очерету й чагарнику (верба, плакуча верба). Зустрічаються піщані гряди й окремі пагорби, висотою від 1 до 8 м. Біля схилів, найбільш знижена частина її заболочена і являє собою мокрий луг. Ґрунти мулисто-піщані й глинисті, на заболочених ділянках торф'янисті.
Річка Горинь біля с. Полянь
Річка Горинь біля Ізяслава

23. Річка Случ
Річка Случ біля с. Устя
Річка Случ біля с. Маринене
Вид на фортецю з річки Случ
Случ — річка в Україні, права притока Горині; довжина 451 км, басейн — км.
Починається на Подільській височині, поблизу села Червоний Случ Гальчинецької сільради Теофіпольського району; в пониззі тече Поліською низовиною. Ширина долини від 0,2 — 0,8 км у верхів'ї, до 5 км у нижній течії, річища — від 5 до 50 м, найбільша — 110 м. Живлення переважно снігове і дощове. Замерзає в грудні, скресає в березні. Серед річок, що може приміряти на себе будь-яку з перерахованих ознак до впізнання є досить невеличка за українськими мірками Случ. Вона починається в Теофіпольському районі на Хмельниччині, витікаючи з невеликого озера поблизу с. Червоний Случ. І хоча звідси до Дніпра, куди згодом потрапляють случанські води, навпростець близько трьохсот кілометрів, природа для своїх поверхневих вод, на щастя, вибирає більш складні і привабливіші шляхи, ніж людина для рукотворних каналів. Загальна довжина Случі складає 451 км (відстань автошляхом між Києвом і Одесою) – це вісімнадцятий показник за протяжністю серед річок України, а за площею басейну (13.8 тис.км2) вона посідає місце у третьому десятку. Але є показник за яким Случ передує серед інших подібних водотоків країни – це найдовша річка України четвертого порядку (до Дніпра її води потрапляють спочатку у Горинь, а потім у Прип’ять). Судноплавна на 290 км.

24. Річка Дністер
Дністер - найбільша ріка в межах Хмельницької області. Вона бере початок на північних схилах українських Карпат з гори Розлуч поблизу с. Вовчого Львівської області. У верхній частині Дністер - типова гірська ріка, що пробивається на північ між стрімкими скелястими берегами. Вийшовши на рівнинні простори, спочатку тече заболоченою долиною, а потім врізається в Подільське плато. Довжина ріки кілометри, в межах Хмельницької області (Кам'янець-Подільського і Новоушицького районів) кілометрів.
У середній течії долина Дністра неширока, звивиста, багата на мальовничі краєвиди. Відомий письменник і етнограф О.С. Афанасьєв (Чужбинський), який у середині XIX ст. об'їздив всю Росію і побував на Кам'янеччині, в своїх "Нарисах Дністра", виданих 1863 року, писав, що вій не знає нічого більш мальовничого, ніж долина цієї ріки. "Кам'яні скелі різноманітних форм і дерева в незлічених комбінаціях безперервно змінюють ландшафт, - читаємо в нарисі, - і чи нависне над кручею дикий ліс, чи стеляться виноградники, всюди бачиш закінче ну картину, що має свій особливий колорит... Деякі місця на Дністрі такі гарні, що просяться на полотно і з нетерпінням чекають талановитого пейзажиста".

25. Південний Буг
Південний Буг – річка в Україні (Хмельницька, Вінницька, Кіровоградська та Миколаївська обл.). Бере початок на Поділлі і впадає до Бузького лиману Чорного моря.
Це третя за довжиною (після Дніпра та Дністра) річка України і найбільша, яка тече виключно територією України (довжина її 806 км)[1]. Протікає центральними і південними областями держави через фізико-географічні зони лісостепу і степу. Тут на поверхню виходить найдавніше в Україні геологічне утворення — Український кристалічний щит, завдяки якому Південний Буг відомий своїми порогами.
В басейні річки Південний Буг окремі невеликі озера зустрічаються в Хмельницькій, Черкаській, Одеській, Кіровоградській і Миколаївській областях. Загальна площа озер в басейні складає 274 га.

26. ПРАКТИЧНА РОБОТА № 5
Тема. Дослідження річки Случ та річки Ікопоть, джерел в околицях Старокостянтинова.
Мета. Поглибити знання про річки своєї місцевості, навчитись досліджувати джерела.
І. Характеристика річки Случ та річки Ікопоть.
Річка Случ протікає по території трьох районів: Волочиського району , де бере початок на висоті біля 400м, Красилівського та Старокостянтинівського районів. Случ — річка в Україні, права притока Горині; довжина 451 км, басейн — км.
Починається на Подільській височині, поблизу села Червоний Случ Гальчинецької сільради Теофіпольського району; в пониззі тече Поліською низовиною. Ширина долини від 0,2 — 0,8 км у верхів'ї, до 5 км у нижній течії, річища — від 5 до 50 м, найбільша — 110 м. Живлення переважно снігове і дощове. Замерзає в грудні, скресає в березні. Серед річок, що може приміряти на себе будь-яку з перерахованих ознак до впізнання є досить невеличка за українськими мірками Случ. Вона починається в Теофіпольському районі на Хмельниччині, витікаючи з невеликого озера поблизу с. Червоний Случ. І хоча звідси до Дніпра, куди згодом потрапляють случанські води, навпростець близько трьохсот кілометрів, природа для своїх поверхневих вод, на щастя, вибирає більш складні і привабливіші шляхи, ніж людина для рукотворних каналів. Загальна довжина Случі складає 451 км (відстань автошляхом між Києвом і Одесою) – це вісімнадцятий показник за протяжністю серед річок України, а за площею басейну (13.8 тис.км2) вона посідає місце у третьому десятку. Але є показник за яким Случ передує серед інших подібних водотоків країни – це найдовша річка України четвертого порядку (до Дніпра її води потрапляють спочатку у Горинь, а потім у Прип’ять). Судноплавна на 290 км
II. Дослідження джерел.
В околицях Старокостянтинова є багато джерел. Вивчен­ня джерел здійснюється за таким планом:
місце розташування, його зв'язок із геологічною будовою;
режим згідно з порами року;
якість води (колір, смак, жорсткість, м'якість);
температура води

27. Тема 4. Ґрунти
Урок 21. Загальна характеристика ґрунтово покриву Хмельниччини й аналіз залежності його поширення від чинників ґрунтоутворення.
Урок 22. Практична робота № 6. Аналіз велико-маштабної карти ґрунтів Хмельницької області,
Урок 23. Виробнича оцінка ґрунтів Старокостянтинівського району та рекомендації щодо поліпшення їхньої родючості.

28. ПРАКТИЧНА РОБОТА № 6
Тема. Аналіз великомасштабної карти ґрунтів Хмельниччини.
Мета. За картою ґрунтів Хмельницької облас­ті навчити дітей визначати, які типи грунтів по­ширені на території області, району; на підставі аналізу карт простежити взаємозв'язок між ґрунтами, рослинністю; визначити механічний склад ґрунтів.
Завдання 1. За картою визначити, які типи ґрунтів поширені на території області, Старокостянтинівського району.
У поліській частині Хмельницької (північна частина) області най­більше поширені дерново-підзолисті піщані ґрунти. У річ­кових долинах переважають піщані ґрунти, далі від річкових долин піщані ґрунти змінюються супіщаними, а в деяких місцях — суглинковими. Також поширені в об­ласті лужно-болотні і торфово-болотні ґрунти. У центральній і південній частині області на лесових відкладах поширені сірі та темно-сірі опідзолені ґрунти, а також та чорноземи опідзолені. Ці ґрунти утворились на лесових відкладах.
У південній лісостеповій частині області на лесовій материнській породі сформувалися чор­ноземи типові малогумусні. У Старокостянтинівському районі поширені в основному темно-сірі опідзолені ґрунти та чорноземи типові малогумусні легко-суглинкові.
Завдання 2. За картами атласу визначити за­кономірності розміщення дерново-підзолистих і темно-сірих опідзолених ґрунтів на території Хмельницької області, простежити їх зв'язок із рослинним покривом.

29. Тема 5. Рослинний покрив і тваринний світ
Урок 24. Типи рослинності даної місцевості, залежність їх поширення від комплексу фізико-географічних чинників і діяльності людини.
Урок 25. Практична робота № 7. Збирання гербарію.
Урок 26. Тваринний світ Хмельницької області.
Урок 27. Рослини та тварини рідного краю, що підлягають охороні.

30. ПРАКТИЧНА РОБОТА № 7 Тема. Збирання гербарію.
Мета. Навчити дітей збирати типові зразки рос­лин, засушувати чи консервувати їх, визначати їх родини, рід і вид; оформляти гербарій і класифікувати.
Гербарії своєї місцевості складають згідно з навчальною метою, для обміну з іншими школами, а також з метою допомоги господарським організаціям використовувати місцеві рослинні багатства.
Перед гербаризуванням рослин визначають розмір гербарію. Для наукових гербаріїв рекоменду­ється розмір 43x28 см; учні можуть використати й аркуш звичайного паперу розміром 35,5 x 22 см.
Рослини для гербарію збирають у суху погоду, причому беруть кілька екземплярів кожної з них, щоб можна було замінити зіпсовану рослину. Рослини викопують з корінням (з дерев беруть гілки з листям, квітками або плодами), з нормально розвинутим стеблом, листками. Підземні частини рослин обережно звільняють від ґрунту. Товсте коріння розрізають уздовж, залишаючи поло­вину. Викопані рослини розкладають на папері так, щоб зберегти їх природний вигляд. Гербарні аркуші вкладають у ботанічну папку разом з етикеткою.
Зручно засушувати рослини в гербарних рам­ках. Рослини в рамках сушать на сонці, у нато­плених печах, у сушильних шафах. Гербарії збе­рігають у спеціальній папці для кожної асоціації окремо.

31. Тема 6. Ландшафти
Урок 28. Зв'язок природних компонентів і осо­бливості ландшафтоутворюючих процесів, залежність їх від чинників ландшафтоутворення.
Урок 29. Поняття про локальні ландшафтні одиниці (фації, урочища, підурочища, місце­вості). Типологія ландшафтів Хмельницької області.
Урок 30. Практична робота № 8. Ознайомлення з методикою ландшафтних досліджень. Опис фації.

32. ПРАКТИЧНА РОБОТА № 8
Тема. Ознайомлення з методикою ландшафтних досліджень. Опис фації.
Мета. Ознайомити учнів із методикою ландшафтних досліджень; навчити описувати фацію за типовим планом.
І. Актуалізація опорних знань.
Кожен окремо досліджуваний природно-територіальний комплекс характеризується певним поєднанням, взаємозв'язком, взаємозалежністю рельєфу, геологічної будови, ступенем зволожен­ня, ґрунтовим, рослинним покривом і має свої відмінності.
Фація - найнижча таксономічна одиниця природного комплексу, яка відзначається найбільшою однорідністю природних умов.
Підурочище - група фацій, що характеризують певний елемент рельєфу (схил долини, межиріччя).
Урочище - група підурочищ, пов'язаних з усією мезоформою рельєфу (балка, ділянка надзаплавної тераси з усіма ті елементами, розвинута заплава річки ).
Ландшафт (ПTK) - це група (система) урочищ. Характерний, найтиповіший склад урочищ визначає структуру ландшафту і є критерієм його визначення.
II. Опис фації.
Фацію описують за таким відповідно за планом

33. Національний парк «Подільські Товтри»
Національний природний парк «Подільські То́втри» (НПП «Подільські Товтри») — національний парк, розташований в Україні на території Городоцького, Кам'янець-Подільського та Чемеровецького районів Хмельницької області.
Територія НПП за геологічним районуванням відповідає Подільському виступу кристалічного фундаменту Східноєвропейської платформи, внаслідок чого тільки тут, на значній території відслонені відклади верхнього докембрію, палеозою (кембрію, ордовик, силур), мезозою (крейда), кайнозою (неоген) та антропогену

34. Печера «Атландида»
Атлантида — карстова печера біля села Завалля Кам'янець-Подільського району Хмельницької області. Відкрито Довжина 2400 м, площа 3120 м². Єдина в межах Поділля печера з чітко вираженою триповерховою будовою. Нижній (перший) поверх представлено високими та широкими галереями, другий — звуженими до 1—1,5 м порожнинами, третій — двома невеликими ходами заввишки 5 м. На перетині галерей першого та другого поверхів є великі зали (заввишки до 12 м). На стінках, склепіннях і підніжжях печери поширені натічні форми гіпсу різного забарвлення. Трапляються волокнисті кристали завдовжки до 1,5 м. У галереях магістрального поверху є товща пухкого наповнювача потужністю до 6 м. У печері є сталактити та сталагміти, які утворюють білі, жовтуваті, рожеві, прозорі за кольором і різноманітні за формою квіти, зірочки та бурульки.

35. ПРАКТИЧНА РОБОТА № 10
Тема. Комплексний опис об'єктів природно - заповідного фонду. Оцінка їхнього стану.
Мета. Познайомити учнів із об'єктами природно - заповідного фонду Хмельницької області; дати оцінку їхнього стану.
Актуалізація опорних знань
Об'єктами природно-заповідного фонду є: дер­жавні заповідники, державні заказники, пам'ятки природи, парки-пам'ятники садово-паркового мистецтва.
Державні заповідники - спеціально виділені і назавжди вилучені із господарського вжитку до­сить великі за площею території, які мають осо­бливу цінність із погляду збереження первинної флори і фауни та мають водоохоронне, протиеро­зійне, оздоровче, геологічне або науково-дослідне та культурно-виховне значення.
Державні заказники - це невеликі за площею заповідні території, які виділяють з метою охоро­ни окремих видів рослин і тварин, типових при­родних комплексів, гідрологічних та палеографіч­них об'єктів.

36. Дякую за увагу! ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА РОБОТУ ПІДГОТУВАЛА
ПІЗНАЙ СЕБЕ, СВІЙ РІД, СВІЙ НАРІД, СВОЮ ЗЕМЛЮ, - І ТИ ПОБАЧИШ СВІЙ ШЛЯХ У МАЙБУТНЄ…
ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА
РОБОТУ ПІДГОТУВАЛА
ВЧИТЕЛЬ ГЕОГРАФІЇ
ВЕСНЯНСЬКОЇ ЗОШ І-ІІІ СТУПЕНІВ
ПЕТЛЯК ВАЛЕНТИНА ВАСИЛІВНА