Presentation is loading. Please wait.

Presentation is loading. Please wait.

Ураження СОПР, зумовлені алергією

Similar presentations


Presentation on theme: "Ураження СОПР, зумовлені алергією"— Presentation transcript:

1 Ураження СОПР, зумовлені алергією
кропивниця; ангіоневротичний набряк Квінке; анафілактичний шок; багатоформна ексудативна еритема; хронічний рецидивуючий афтозний стоматит Кафедра дитячої стоматології К.мед.наук, доцент Гевкалюк Н.О.

2 від висипки, кропивниці, набряку Квінке - до анафілактичного шоку.
Клінічні прояви алергії дуже різноманітні – від висипки, кропивниці, набряку Квінке - до анафілактичного шоку. За патогенетичними ознаками виділяють: - реакції негайного типу (В-залежні); - сповільненого типу (Т-залежні). Реакції, що швидко розвиваються, частіше всього представлені гострою кропивницею і набряком Квінке, у важких випадках виникає анафілактичний шок. В основі симптомів, які розвиваються, лежить підвищене виділення біологічно активних речовин (гістамін, серотонін та ін.), що веде до збільшення проникності стінки судин і розвитку набряку.

3 Сенсибіліза́ція (франц. sensibilisation, від лат
Сенсибіліза́ція (франц. sensibilisation, від лат. sensibilis — чутливий) – процес, при якому організм набуває специфічної підвищенної чутливості до чужерідних речовин — алергенів. Сенсибілізацію викликають мінімальні кількості сенсибілізуючої чужерідної сироватки або іншого чужерідного білка, бактерії та віруси (їх антигени і токсини), а також низькомолекулярні хімічні речовини, в тому числі лікарські; промислові отрути і т. д. Сенсибілізуючі властивості різних алергенів залежать не тільки від кількості введеної речовини, але й від його якісних особливостей та фізичного стану антигенів.

4 Термін «алергія» був введений віденським педіатром Клеменсом Фон Пірке в 1906 р.
Він помітив, що в деяких із його пацієнтів симптоми могли бути викликані визначеними речовинами (алергенами) із навколишнього середовища, такими, як пил, пилок рослин або деякими видами їжі.

5 Пилок рослин Пиловий кліщ
Стан сповільненої гіперчутливості обумовлений міграцією у вогнище запалення різних типів лейкоцитів: нейтрофілів, лімфоцитів, еозинофілів і макрофагів, котрі поступово заміщають пошкоджені тканини сполучною тканиною. Найбільш поширені алергени Пилок рослин Пиловий кліщ

6 Раціональне харчування – основа “здорового способу” життя
Найважливішою складовою способу життя є харчування як головний керований чинник, що забезпечує нормальний розвиток дитини, здоров’я та якість життя людини, її працездатність, творчий потенціал та довголіття. Порушення режимів харчування у поєднанні із гіподинамією є основною причиною розвитку численної кількості патології, особливо серед дитячого населення.

7 Основним фактором ризику появи атопії
є штучне вигодовування, оскільки дитина не отримує важливих компонентів жіночого молока, які пригнічують формування клану В-лімфоцитів, продукуючих Ig E, з одного боку, а з іншого — антигени коров'ячого молока сприяють вторинній продукції Ig E. Відомо також, що біологічно активні складові частини жіночого молока підвищують місцевий імунітет, в тому числі й порожнини рота.

8 Різні люди, в силу генетичних особливостей імунної системи, мають різну реактивність по відношенню до різних груп алергенів. Групи алергенів Групи алергенів Пил та пилові кліщі Чужерідні білки, що містяться в донорській плазмі та вакцинах Пилок рослин Плісняві гриби Лікарські препарати: Пеніциліни Сульфаніламіди Саліцилати Місцеві анестетики Харчові продукти: Горіхи Морепродукти Яйця Бобові Молоко Злаки Цитрусові Мед Укуси комах/членистоногих: Продукти тваринного походження Інші.

9 Повторний вплив алергенів на сенсибілізований організм
може викликати алергічні реакції типу анафілаксії, феномену Артюса (різкий місцевий запальний набряк). Час між першим попаданням в організм алергена та виникненням підвищеної чутливості до нього може коливатись від кількох діб до кількох місяців та навіть років. В організмі підвищується клітинна чутливість, накопичуються специфічні антитіла, здатні сполучатись тільки з тим алергеном, котрий викликав їх утворення.

10 Протягом тривалого часу вважалося, що гіперчутливість розвивається у зв’язку з порушенням функції імуноглобулінів Е. Однак згодом стало зрозуміло, що прояви гіперчутливості характеризуються надмірною активацією тучних клітин та базофілів імуноглобулінами Е(IgE), яка переходить в загальну запальну відповідь, що може призвести до різних симптомів, як доброякісних, наприклад, насмарк, свербіння, так і небезпечних для життя – анафілактичний шок, набряк Квінке.

11 Численні дані свідчать про існування спадкової схильності до алергії
Численні дані свідчать про існування спадкової схильності до алергії. Так, батьки, які страждають алергією, піддаються більшому ризику мати дитину з такою патологією, ніж здорові пари. Проте строгої відповідності гіперчутливості по відношенню до визначених алергенів між батьками і дітьми не спостерігається. Використання антибактеріальних засобів, як і застосування кесаревого розтину, пов'язані з частотою появи астми. Використання антибіотиків в перший рік життя пов'язані з частотою появи астми та інших алергічних реакцій.

12 харчової алергії, екземи, бронхіальної астми.
На сьогоднішній день не викликає жодних сумнівів той факт, що в деяких випадках алергічні захворювання у дітей провокуються змінами мікрофлори кишечника, тобто дисбактеріозом. Відомо, що при дисбактеріозі цілісність кишечного тканинного бар’єру порушується, внаслідок чого в кров поступають неперетравлені алергени (наприклад, фрагменти білків). Дисбактеріоз у дітей може бути причиною атопічного дерматиту, атопічного хейліту, харчової алергії, екземи, бронхіальної астми. Тому на даний момент лікування всіх алергічних захворювань у дітей включає корекцію складу мікрофлори кишечника.

13 Захворювання алергічної природи
Екзематозний (атопічний) хейліт може бути проявом загального екзематозного процесу (харчова, медикаментозна, бактеріальна і інша алергії). Вказують і на генетичний зв'язок атопічного хейліту, що складає фон для дії аутоалергена. Хворіють, як правило, діти і підлітки.

14 Причини росту захворюваності на алергію.
Теорія впливу гігієни висунута в 1989 David P. Strachan – підтверджує, що дотримання норм гігієни запобігає контакту організму з багатьма антигенами, це в свою чергу викликає недостатнє навантаження імунної системи (особливо у дітей). Оскільки організм людини повинен постійно протистояти визначеному рівню небезпеки, імунна система починає реагувати на невразливі антигени. Теорія впливу гігієни пояснює причини, по яких діти з англійських багатодітних сімей набагато рідше страждали такими видами алергії, як алергічний риніт або екзема, ніж єдині діти в сім’ї.

15 Найпростішим методом діагностики алергії є шкірні проби (так звані скарифікаційні проби)
Скарифікація (від лат. scarifico - царапаю) - звичай нанесення на шкіру обличчя та тіла рисунка. При проведенні шкірної проби припустимий алерген вводять інтрадермально. Якщо пацієнт сенсибілізований по відношенню до досліджуваного алергену, то запальна реакція розвивається протягом 30 хвилин. Ця відповідь може варіювати від легкого почервоніння шкіри на місці введення алергену до появи вираженої кропивниці у чутливих пацієнтів.

16 Кропивниця характеризується появою печіння або свербіння у вогнищах ураження. На СОПР може виникати локальна гіперемія, набряк, сухість, почуття стягнутості, а потім - десквамація епітелію. Захворювання може виявлятися і раптовим виникненням міхурів. Елементи ураження можуть безслідно зникати або розкриватися з утворенням болючих кровоточивих ерозій, що супроводжується підвищенням температури тіла, регіонарним лімфаденітом.

17 Лікування алергії Оскільки протягом вже доволі тривалого періоду часу пошуки ефективного методу лікування алергії так і не принесли очевидного результату, слід визнати, що сучасна медицина поки-що не проникла в суть алергії, процесу її виникнення та розвитку. Найбільш важливим моментом є усунення контакту з алергенами із оточуючого середовища. Медикаментозне лікування алергії доволі обмежене.

18 Альтернативні способи лікування алергії
Оскільки алергія носить не короткочасний, а хронічний характер, і її виникнення не пов’язано з інфікуванням, то і методи її лікування слід шукати в способах, що впливають на довготерміновій основі. Таким чином, зміни способу життя, оточуючого середовища, звичок людини слід визнати найбільш ефективними способами лікування алергії. Причому, саме спосіб життя та звички людини є більш значимими, ніж фактори зовнішнього середовища.

19 В анамнезі дітей з цією патологією
можуть бути неприйняття ряду харчових продуктів (яйця, мед, цитрусові, полуниця, шоколад, ін.) і медикаментів, а також висока чутливість до холоду. Можлива хронічна кропивниця з локалізацією на шкірі обличчя при зміні реактивності організму під впливом ряду ендогенних факторів. Не можна виключати і ролі інфекційної алергії (при наявності в організмі вогнищ хронічної інфекції) чи захворювань шлунково-кишкового тракту з елементами інтоксикації. Серед причин кропивниці у дітей слід мати на увазі, що патологічний процес може розвинутися при укусах комах і опіках деякими рослинами (кропива, примула).

20 Лікування: при легкій формі симптоми захворювання зникають після припинення контакту з алергеном; у більш важких випадках необхідне призначення антигістамінних препаратів.

21 Ангіоневротический набряк Квінке
розвивається раптово і характеризується набряком тканин шкіри, підшкірної клітковини, слизової оболонки порожнини рота. Найбільш часто уражаються верхня і нижня губа, язик. Може відзначатися свербіння, печія, порушення смакових відчуттів. Напруженість тканин приводить до поширення набряку на м'яке піднебіння і слизову оболонку гортані, приводить до порушення функції мови, утруднення прийому їжі, асфіксії.

22 Захворювання може рецидивувати.
В анамнезі відзначають несприятливий вплив харчових алергенів, антибіотиків, сульфаніламідів та інших лікарських засобів, наявність вогнищ хронічної інфекції в порожнині рота.

23 Диференційну діагностику
слід проводити з подібними проявами при синдромі Мелькерсона-Розенталя-Россолімо, трофедемі Мейжа. Лікування: антигістамінна терапія в комплексі з препаратами кальцію; при набряку голосової щілини - одночасно глюкокортикоїди, сечогінні засоби для дегідратаційної терапії. Необхідно виключити контакт з алергеном.

24 Анафілактичний шок Захворювання відноситься до найважчих алергічних реакцій негайного типу. В етіології патологічного стану провідну роль відіграють вакцини і сироватки, що вводяться парентерально з лікувальною або профілактичною метою. Також небезпечне парентеральне введення ряду діагностичних або навіть гіпосенсибілізуючих засобів, особливо довенно. Анафілактичний шок можливий і при введенні препарату перорально і навіть у лунку видаленого зуба. У дітей трагічний результат може наступити від укусу комахи.

25 В основі патофізіологічних змін лежать:
підвищена проникність кровоносних судин у системі мікроциркуляції; падіння артеріального тиску через зниження тонусу великих судин; зменшення обсягу циркулюючої крові після надходження розрішаючої дози антигену.

26 Клінічно шок виявляється
раптово (як правило, через лічені хвилини після введення в організм дитини алергену) втратою свідомості, колапсом, судомами і навіть зупинкою дихання і серцебиття. При легкій формі шоку хворий відчуває: почуття жару; занепокоєння; спостерігається почервоніння шкіри; напівнепритомний стан; зниження артеріального тиску; оніміння язика, губ. Згодом шкірні покриви бліднуть, покриваються холодним потом, може бути мимовільне сечопускання і дефекація. Дитина стає млявою або навпаки, занадто збудженою. У неї може виникнути задишка, кашель, нудота, блювота.

27 У дітей характерна така послідовність симптомів:
генералізована гіперемія, уртикарна висипка, приступи кашлю, виражене занепокоєння, порушення ритму дихання, свистяче дихання, ортопное, блювота, ціаноз. Обструкція верхніх дихальних шляхів зумовлена набряком глотки і язика. Нерідко відзначаються серцебиття, болі за грудиною, різкий шум у вухах. Дещо пізніше може наступити набряк Квінке, кропивниця, сильний набряк язика і слизових дихальних шляхів на фоні слабості, ознобу або підвищення температури тіла. Лікар-стоматолог дитячий повинен чітко розрізняти ознаки анафілактичного шоку від подібних з ним станів при епілепсії, інфаркті міокарда і гострій судинній недостатності. Причиною смерті дитини найчастіше є набряк гортані.

28 термінове припинення надходження в організм алергену,
Лікування анафілактичного шоку в дитини вкладається в схему надання невідкладної допомоги: термінове припинення надходження в організм алергену, нормалізація артеріального тиску, зняття спазму і усунення асфіксії. Для цього доречно накласти джгут вище місця ін'єкції, ввести підшкірно 0,2-0,3 мл 0,1% розчину адреналіну (крім дітей до 5-річного віку!) у місце ін'єкції, остудити цю ділянку льодом. Дитину укладають горизонтально, зігрівають, забезпечують доступ свіжого повітря. Необхідно попередити аспірацію блювотними масами і асфіксію.

29 При важкому перебігу анафілактичного шоку
необхідне застосування кортикостероїдів (довенно). Проводять антигістамінну терапію. У залежності від важкості перебігу адреналін можна вводити внутрім'язево або довенно. Обсяг циркулюючої крові відновлюють довенною трансфузією різних рідин. Використовують еуфілін для зняття спазмів гладкої мускулатури бронхіол. При серцевій недостатності - підшкірне введення кофеїну, кордіаміну, мезатону; довенно - корглікон, фуросемід. У випадку судомного симптому рекомендують використання дроперідола, седуксену, сібазону.

30 Багатоформна ексудативна еритема (БЕЕ)
це хронічне рецидивуюче інфекційно-алергічне захворювання, що характеризується поліморфізмом висипань на шкірі і слизових оболонках, циклічністю перебігу. У 25-60% цих хворих спостерігається ураження СОПР, а в 5-10% - висипання локалізуються тільки в порожнині рота.

31 Хворіють діти шкільного віку, підлітки; до 5 років захворювання практично не зустрічається.
При бактеріальній алергії часто визначається сенсибілізація до стрепто- і стафілококів. Вогнищами хронічної інфекції можуть служити супутні захворювання різних органів і систем, частіше носоглотки, твердих тканин зубів.

32 У той же час, БЕЕ може бути проявом токсикодермії при несприйнятті ряду лікарських препаратів (сульфаніламіди, антибіотики та ін.). Провокуючими початок і рецидиви захворювання є такі фактори, як переохолодження, травми слизової оболонки, прийом медикаментів, алкоголю.

33 Клінічна картина Захворювання починається гостро:
з появи високої температури тіла (до 38°С і вище), симптомів загального нездужання, що нагадують картину гострого респіраторного захворювання (ознобу, розбитості, болей в очних яблуках, м'язах, суглобах). Захворювання відрізняється рецидивуючим характером (загострення частіше навесні і восени). При збільшенні частоти рецидивів загальна реакція виражена нерізко. З боку порожнини рота відзначається: посилена салівація; болі і печіння в ділянці слизової оболонки; на 2-3-й день захворювання на цьому фоні з'являються висипання в порожнині рота; При легкому перебігу елементи ураження виникають без передвісників.

34 Висипання на СОПР носять поліморфний характер :
ерітематозні плями, папули, міхурці, міхурі, що з'являються одночасно. При огляді - слизова оболонка гіперемована, набрякла. В ділянці губ, щік, перехідних складок, язика, під'язикової ділянки, піднебіння в початковій стадії хвороби видно папули, одиничні і згруповані міхурці і міхурі різних розмірів на фоні яскравої гіперемії.

35 Період висипань триває 5-8 днів, тому при пізньому звертанні спостерігається ще більший поліморфізм елементів На місці швидко розкритих міхурців і міхурів утворюються різко болючі ерозії, покриті товстим жовтувато-сірим фібринозним нальотом. Наліт легко видаляється, оголюючи кровоточиву поверхню. Близько розташовані ерозії можуть зливатися, утворюючи великі вогнища ураження. Ерозії гояться без рубців.

36 По краях патологічних елементів можуть виявлятися залишки епітелію, симптом Нікольського негативний.
Часто уражається червона облямівка губ, особливо нижньої, кути рота. Після розкриття міхурів на цих ділянках утворюються масивні бурі кров'янисті кірки, що утруднюють відкривання рота. Слизова оболонка ясен, як правило, у процес не втягується. Розрішення елементів на СОПР, як правило, відбувається протягом 3-6 тижнів (не менш 2-3 тижнів). У дітей відзначається лімфаденіт підщелепних лімфовузлів.

37 Висипання на шкірі можуть з'являтися одночасно з ураженням СОПР або після нього; найчастіше вони локалізуються на тильній поверхні китиць і стоп, розгинальній поверхні передпліччя, гомілки, ліктьових і колінних суглобів, у міжпальцевих проміжках китиць рук, на шкірі обличчя, вушних раковин; представлені плямами синюшно-червоного кольору з западінням у центрі (кокарди), що зникають при натисненні. Нерідко в центрі плями розташовуються папули, міхурці, а при вираженій ексудації і міхурі. Розмір елементів ураження від 0,5 до 2 см у діаметрі.

38 При важкому протіканні захворювання
можуть відразу розвиватися міхурі, оточені яскраво-червоним або синюшно-червоним ободком. Середня тривалість існування кожного елемента на шкірі 10 днів. У зв'язку з рецидивами висипань цей період подовжується до 4-5 тижнів. Розрішення елементів завершується пластинчастим злущуванням.

39 БЕЕ може виявлятися і у більш важких формах, що носить назву синдрому Стівенса-Джонсона або Фіссанже-Рандю Це прояв гіперергічної реакції. Його виникнення частіше зв'язують із прийомом і несприйняттям препаратів сульфаніламідного ряду, похідних саліцилової кислоти, піразолона, антибіотиків. Ця форма характеризується раптовим початком, високою температурою тіла (39-40° С), важким загальним станом. Висипання (головним чином у виді міхурів) носять генералізований характер, захоплюють майже всю слизову порожнини рота, поширюючись на зів, гортань. Після розкриття патологічних елементів утворюються ерозії, які зливаються в суцільне ураження, що кровоточить.

40 На шкірі величина міхурів досягає 3-5 см, вони захоплюють велику частину тіла.
Одночасно з ураженням шкіри і СОПР виникають чіткі ознаки важкого коньюнктивіту, зміни слизової носа (нерідкими є носові кровотечі), статевих органів, заднього проходу. Симптом Нікольського часто позитивний. У дітей різко виражені порушення з боку шлунково-кишкового тракту, загострюються супутні захворювання. Лікування їх проводиться в умовах стаціонару. Прогноз без інтенсивної терапії несприятливий.

41 Токсичний епідермальний некроліз (хвороба Лайєла).
Захворювання починається гостро і швидко прогресує. Загальний стан важкий, супроводжується великими еритематозними висипаннями, міхурами на слизовій і шкірі. Іноді епітелій відшаровується без попередньої міхурової реакції. Після відшарування епітелію оголюються широкі ерозивні поверхні, що нагадують опікові. Одночасно уражаються органи дихання, шлунково-кишкового тракту, інші внутрішні органи. Видужання настає надзвичайно рідко, летальний результат виникає від гострого сепсису.

42 Діагностика БЕЕ Диференціюють її з подібними по клінічних проявах у порожнині рота - медикаментозним стоматитом, ГГС, істинною міхурницею. Необхідно проведення лабораторних аналізів для підтвердження діагнозу: - аналіз крові; - цитологічне дослідження з елементів ураження. Еозинофільний лейкоцитоз та моноцитопенія і лімфоцитопенія є типовими для БЕЕ. В зіскобі - значна кількість вільних макрофагів та еозинофілів.

43 Лікування У плані загальної терапії при виражених явищах інтоксикації застосовують: 30% розчин тіосульфату натрію довенно по 5-10 мл щодня (до 10 ін'єкцій на курс); крапельне введення ізотонічного розчину хлориду натрію, реополіглюкіна, препаратів кальцію, гемодезу та ін. У важких випадках показане парентеральное введення антигістамінних препаратів, вітамінів. Кортикостероїди разом із препаратами калію парентерально дітям (у вікових дозах) використовують тільки в дуже важких випадках захворювання. За показаннями - антибіотики широкого спектру дії. Їжа повинна бути повноцінною, вітамінізованою, рідкою або напіврідкою, варто виключити гострі і солоні продукти. Рекомендується рясне пиття. З метою неспецифічної гіпосенсибілізації використовують гістаглобулін (8-10 ін”єкцій п/ш з інтервалами 3 дні, по 0,5-2 мл, в залежності від віку). Препарат полегшує протікання патологічного процесу і сприяє скороченню кількості рецидивів. Курс лікування можна повторити 2 рази в рік (навесні і восени).

44 При алергії лікарського походження необхідно відмінити препарат, що зумовив захворювання.
У випадку інфекційної алергії в період ремісії обов'язковою є санація вогнищ фокальної інфекції, у тому числі порожнини рота. При встановленні бактеріального алергену використовують специфічну гіпосенсибілізацію відповідними алергенами. Лікування краще проводити в період ремісії. У цей же час показана загальнозміцнююча терапія. Місцеве лікування: у гострому періоді використовують кортикостероїдні мазі в поєднанні з антисептиками - фторокорт, флуцинар, дермазолон, гіоксізон, 0,02% розчин фурациліну, 2% розчин борної кислоти, 1-2% водні розчини анілінових барвників, розчин ДНК-ази, інтерферон або його індуктори, протеолітичні ферменти і кератопластичні засоби (вінілін, каратолін, 5% мазь метацила, мазь і желе солкосерила). Усі маніпуляції в порожнині рота проводяться під прикриттям знеболюючих засобів (ванночки 5-10% емульсії анестезину, 1-2% розчин піромекаїну).

45 Хронічний рецидивуючий афтозний стоматит (ХРАС)
Це запальне захворювання СОПР, що характеризується рецидивуючим протіканням з висипанням афт у цей період. Етіологія і патогенез повністю не з'ясовані. Афти можуть виникати внаслідок патології органів травлення на фоні порушення імунної системи. У генезі ХРАС також велике значення надають алергії, порушенню вітамінного балансу, нейродистрофічним впливам, спадковій і конституційній схильності. Не виключена роль вірусів, стрепто- і стафілококів у розвитку і загостренні. Провокуючим фактором може бути переохолодження, травма СОПР, стресова ситуація, порушення в дієті, прийом деяких медикаментів. Хворіють діти різного віку, але частіше школярі і підлітки; з віком частота захворювання збільшується. Афти рецидивують через різні проміжки часу, іноді - з певною закономірністю. У деяких випадках захворювання рецидивує майже безперервно. Частота загострень збільшується в залежності від давності захворювання.

46 Клінічна картина При наявності продромального періоду в дітей відзначаються болі і печіння в місцях майбутніх елементів. Потім на цих місцях з'являються обмежені ділянки розширених судин, плями гіперемії або ішемії, інфільтрація тканин, а через 1-2 дні розвивається поверхневий некроз слизової оболонки. Вогнище ураження оточене вінчиком гіперемії. Елементи одиночні, округлої форми, можуть розташовуватися на будь-яких ділянках СОПР, але частіше в ділянці губ, язика (бічні поверхні), щік, перехідних складках верхньої і нижньої щелепи, де мають щілиновидну форму, а також на вуздечці язика, і в ділянці піднебіння і ясен.

47 Кількість афт 1 -2, рідше 4-6 і більше, вони різко болючі, особливо в перші дні, не схильні до злиття, покриті сіро-білим або жовтуватим фібринозним нальотом. Величина елементів, як правило, не перевищує 2-5 мм, але іноді - до 1 см. Загальний стан при ХРАС не страждає, лише зрідка спостерігається субфібрильна температура тіла. Елементи ураження розташовуються тільки в порожнині рота і не уражають шкіру, червону облямівку губ. У різні періоди хвороби можливі підсипання. У зв'язку з цим поряд з елементами, які гояться, можна бачити ті, що з'явилися знову. Реакція регіональних лімфовузлів незначна. Рецидив триває 2-3 тижні, іноді довше.

48 Захворювання протікає в легкій, середньо-важкій і важкій формах
При легкому перебігу патології частіше уражається тільки епітелій, у підлягаючій сполучній тканині - помірно виражена запальна реакція. Елементи гояться протягом 5-7 днів без рубця. Число рецидивів при цій формі захворювання не перевищує 1-2 рази в рік. Із збільшенням важкості перебігу некрозу піддається і верхній шар власне слизової оболонки, елементи ураження стають більш глибокими, краї і дно їх інфільтровані на значному протязі, підняті. Елементи гояться протягом 2-3 тижнів і залишають після себе ніжні поверхневі рубці. Рецидиви настають через 2-3 місяця. Іноді відзначається безперервний перебіг хвороби.

49 У важких випадках можливе утворення глибоких виразкових дефектів
У важких випадках можливе утворення глибоких виразкових дефектів. Елементи гояться протягом декількох місяців, а перебіг хвороби має безперервний характер. При афтозі Сеттона (некротичному рецидивуючому періаденіті) відзначається ураження малих слинних залоз і утворення на місці колишніх елементів рубців, що деформують піднебінні дужки, язичок, язик. Розташовуючись в кутах рота, вони можуть приводити до мікростоми.

50 Лікування Загальне лікування включає виявлення і лікування вогнищ хронічної інфекції, особливу увагу варто приділяти лікуванню захворювань органів травлення. Використовують засоби, що усувають вторинний прояв хвороби - гіповітаміноз. З цією метою застосовують полівітамінні комплекси (головним чином, С і групи В). Наявність бактеріальної сенсибілізації, виявлена методом шкірних проб, дає можливість проведення специфічної гіпосенсибілізації. У якості неспецифічної гіпосенсибілізації рекомендується гістоглобулін (у хворих легкою формою ХРАС - 1 мл підшкірно через день, на курс лікування - 10 ін'єкцій). З метою підвищення реактивності організму варто використовувати продігіозан, лізоцим, гамма-глобулін, пентоксил, метилурацил, тактивін, левамізол, імудон, імунал (під контролем периферичної крові і загального стану) у вікових дозуваннях. З харчового раціону необхідно виключити гострі і солоні продукти харчування.

51 Місцева терапія : санація порожнини рота;
усунення факторів, що травмують СОПР; усунення вогнищ хронічної інфекції. При важких формах патології обробку порожнини рота (і прийом їжі) необхідно проводити під аплікаційною анестезією (5-10% анестезинова емульсія, 1-2% розчин піромекаїну). У продромальному періоді або в перші дні хвороби досить ефективне застосування у виді аплікацій розчину дімедролу (1%), супрастіну (2,5%), що значно зменшують запальну реакцію і мають знеболюючу дію. У цей же період рекомендується застосування противірусних препаратів, так як не виключається вплив вірусної інфекції на цьому етапі. Для обробки елементів ураження в гострому періоді застосовують антимікробні і протизапальні засоби. При наявності некротичного нальоту на поверхні афт використовують аплікації розчинами ферментів. З метою прискорення епітелізації вогнищ ураження застосовують лінімент алое, 5% метилурацилову мазь, каротолін, олію шипшини, обліпіхи. Перспективними для лікування є колагенові плівки з метилурацилом, обліпіхою.

52 Місцева терапія передбачає
багаторазове використання протягом дня зазначених препаратів і дотримання гігієни порожнини рота; після прийому їжі можна застосовувати ванночки свіжозвареного чаю або розчину лізоциму (1 білок курячого яйця, змішаний з 1/2 чайної ложки повареної солі на 1 літр кип'яченої води). З фізіотерапевтичних засобів можна використовувати УФО або низькочастотне випромінювання гелій-неонового лазера на вогнище ураження.

53 Ураження СОПР, викликані прийомом лікарських засобів
Захворювання частіше розвивається як наслідок лікарської і контактної алергії на різні лікарські речовини (антибіотики, сульфаніламіди, цитостатики та ін.), засоби гігієни порожнини рота, хімічні інгредієнти, що містяться в пломбувальних матеріалах.

54 Клінічна картина Поява на різних ділянках СОПР елементів ураження у виді "перламутрових" папул, що розташовуються ізольовано або зливаються, утворюючи фігури у виді кілець; малюнок папул може бути сітчастим, лінійним і нагадувати висипання при червоному плоскому лишаї. Запальна реакція в залежності від важкості протікання виявляється на слизовій катаральним, катарально-геморрагічними, бульозним, ерозивним і виразково-некротичним стоматитом. Типовим є розвиток еритематозно-бульозних висипань на одному і тому ж самому місці (фіксовані медикаментозні стоматити) і їх зникнення після припинення прийому препаратів на протязі 7-10 днів. Нерідкі шкірні висипання. Клініка медикаментозної алергії має подібність із проявами багатоформної ексудативної еритеми.

55 Морфологія алергічних проявів нерідко визначається алергеном.
Так, при прийомі сульфаніламідів, тетрацикліну в порожнині рота сенсибілізованих дітей на фоні печії і болючості на слизовій щік, губ, язика, твердого піднебіння, ясен з'являються синюшно-червоного кольору плями розміром до 1,5 см, округлої форми, різко відмежовані від навколишньої тканини. У центрі еритеми часто розвиваються міхурі і міхурці, після розкриття яких залишаються болючі кровоточиві ерозії, набряк губ (якщо елементи розташовувалися в цій ділянці).

56 Характерні зміни СОПР, викликані прийомом пеніциліну:
дифузний стоматит, хоча в основному уражається поверхня твердого і м'якого піднебіння, щік. Одночасно з набряком і гіперемією можуть з'являтися міхурцеві висипання. Спинка язика яскраво- червоного кольору, гладка, блискуча в результаті атрофії сосочків ("пеніциліновий" язик).

57 У дітей із прийомом лікарських препаратів зв'язане виникнення дисбактеріозу, внаслідок пригнічення в кишечнику не тільки патогенної, але і сапрофітної бактеріальної флори. Клінічно дисбактеріоз виявляється катаральними і ерозивно-виразковими змінами в порожнині рота, явищами гострого або хронічного кандидозу, гіповітамінозу.

58 Лікування відміна препаратів, запідозрених у причині захворювання, застосування гіпосенсибілізуючих засобів, вітамінотерапія, препарати кальцію. При вираженій інтоксикації - рясне пиття, 30% розчин гіпосульфіту натрію, гемодез, поліглюкін, фізіологічний розчин (довенно). Місцево застосовують анестезуючі засоби, слабкі антисептики, мазі, що містять кортикостероїди, кератопластики, лужні розчини. Дитину та її батьків попереджають про необхідність алергійної настороженості при прийомі лікарських засобів в майбутньому.

59 Із способом життя напряму пов’язані такі поняття, як якість життя та її кількість (тобто середня очікувана тривалість). І якщо перший показник визначається самим хворим дуже суб’єктивно, то другий є досить суворий кількісний показник, який використовується демографічній статистиці.

60 Доброго здоров’я!


Download ppt "Ураження СОПР, зумовлені алергією"

Similar presentations


Ads by Google