1. Календарно-обрядові пісні зимового циклу

2. Зимовий цикл українського фольклору найповніше представлений і найбільш вживаний у сучасності.
Розпочиналося виконання зимового циклу пісень із зимового рівнодення (кінець грудня) і закінчувалося з появою перших ознак наближення весни (кінець лютого) проводами зими - святом масляної.

3. Пісні зимового циклу – це насамперед пісні, приурочені до Різдва Христового – колядки, щедрівки - та пізнішого походження – сценарії для вертепного різдвяного дійства.

4. веселе різдвяне дійство з піснями-колядками, жартами, короткими виставами.
Вертеп
Вертепний ляльковий театр мав форму двоповерхового дерев'яного ящика. На другому поверсі показували різдвяну драму; на першому — механічно прив'язану до неї сатирично-побутову інтермедію. Перша, різдвяна, частина вертепу, яку називали «свята», мала більш-менш стабільну композицію, натомість, друга змінювалася в залежності від місцевих умов, здібності й дотепності вертепника.

5. Колядки — величальні обрядові пісні зимового циклу.
Колядки з'явилися ще у календарі за язичницькі часи і пов'язані з днем зимового сонцестояння, яке називали святом Коляди, або Коротуна, перемоги світла і життя над зимовим мороком і змертвінням у природі, пов’язані з давнім арійським культом Сонця.
Досі подекуди збереглася традиція колядувати в цей день, а самі свята називаються «колядки».

6. Звичай «колядувати» дуже давній.
Ще в ту пору, коли Новий рік слов'яни відзначали у вересні, вони в грудні святкували Різдво Коляди - народження юного бога світла і тепла. Відбувалося це на нинішній день сонцевороту (21-25 грудня), коли починає, нехай на гороб'ячий скік, подовжуватися день. В цей же час вшановували щедру богиню Ладу.

7. Коляда у слов'ян знаменує новорічний цикл
Коляда у слов'ян знаменує новорічний цикл. Сонце, що народжується виступає в образі дитини. Немовля - це диск Сонця, здавна званий Коло. Свято Коляди знаменує сезонний поворот, прибуття світла, вмирання старого, прихід сильного молодого.

8. Знаком Коляди було колесо з вісьмома розфарбованими в яскраві кольори спицями - знак сонця, а в центрі колеса повинен був горіти вогонь - пук соломи, свічка або факел.
Закликаючи Коляду якомога швидше надіслати на землю тепло, сніг посипали кольоровими лоскутами, встромляли в кучугури сухі квіти, дбайливо збережені з літа.
У печах в цей день гасили на деякий час всі вогнища і розводили в них новий вогонь, що називався Колядин вогонь.

9. Ім'я Коляди і по сей день постійно звучить у колядках, які містять старовинні магічні закляття: побажання благополуччя дому і сім'ї, вимога подарунків від господарів - інакше скупим предрікалося розорення. Іноді самі подарунки: печиво, коровай - називали Колядою. Супроводжувалося все це ряженням у коня, козу, корову, ведмедя і інших тварин, які втілювали родючість.

10. За однією з легенд, у цей день Сонце з'їдає змій Коротун
За однією з легенд, у цей день Сонце з'їдає змій Коротун. Всесильна богиня Коляда в дніпровських водах народжувала нове сонце — маленького Божича. Язичники намагалися захистити новонародженого.
Вони проганяли Коротуна,
який прагнув з'їсти нове
Сонце, а потім ходили
від хати до хати, щоб
сповістити людей про
народження нового
Сонця.

11. Щойно на небі сходила
Зоря, колядники ходили
від хати до хати, щоб
сповістити людей
про народження нового Сонця, і зображення цього сонця носили з собою («різдвяна зірка»).
Ця традиція збереглася й до сьогодні. Заходили у двір, будили господаря і співали його родині величальних пісень про сонце, місяць, зорі. Ці пісні й стали називати колядами або колядками.

12. Членами гуртів колядників є, переважно, хлопці, рідше – дівчата
  Членами гуртів колядників є, переважно, хлопці, рідше – дівчата. Їм раді в кожній хаті. Колядників чекають з нетерпінням, а за спів і добрі побажання, згідно усталеної традиції, їх нагороджують певною сумою грошей.
Колядувати ходять і великі, і малі, тому їхні гурти можна поділити на три види:
гурт малих колядників;
пастирі;
церковна коляда.    

13.  Перші формуються, переважно, школярами 1-4 класів.
Діти, часто без допомоги дорослих, готуються до колядування. Передусім, майструють шестикутну зірку, яку потім обклеюють всілякими прикрасами. Зірка, що крутиться – невід’ємний атрибут. Коли він готовий, діти збираються вдома в одного з членів гурту і проводять репетицію різдвяних пісень, яких вони навчені ще з раннього дитинства.   

14. Пастирі – колядники віком від 12 до 17 років.
    Пастирі – колядники віком від 12 до 17 років.
Такий гурт складається з п’яти чоловік, кожен з яких має свою роль.
Вони демонструють своєрідну театралізовану дію, дійовими особами якої є три пастирі, дід та чорт.

15. Перший пастир, під час колядування, крутить зіркою, а другий та третій – тримають однометрові дерев’яні хрести з дзвіночками. Поверх теплого одягу вони одягають вишивану сорочку, а на голові конусоподібні шапки з картону, обклеєні всілякими прикрасами у формі шестикутних зірок, півмісяців, хрестів.
Дід – колядник з наклеєною бородою, одягнутий у вівчарську гуню; в руках палиця.
Чорт – член гурту з рогатою маскою нечистої сили. Ця дійова особа одягається в чорний одяг, а в руках – дерев’яні вила.
Театралізована дія пастирів полягає у тому, що, крім співу колядок, між членами гурту відбувається розмова про народження Спасителя. У розповідь про добру новину втручається чорт, який і спричиняє конфлікт, однак, усе закінчується тим, що нечисту силу виганяють, а праведні пастирі з дідом продовжують співати різдвяні колядки.

16.   Гурт церковних колядників – це люди, яких місцева церковна громада уповноважила нести добру новину про Різдво Христове.
Члени гурту, переважно, дорослі, які співають під супровід баяну.
Незамінним атрибутом цих колядників, окрім шестикутної зірки, є Вефлієм – невеличкий, гарно прикрашений будиночок, який носять з хати до хати. Він символізує місто народження Ісуса.

17. Згодом, із появою християнської релігії обряд колядування був приурочений до Різдва Христового. Виникли нові релігійні колядки з біблійними образами, які також набули великої популярності в народі.

18. Відмінність між давніми народними і церковно-релігійними колядками
в змісті, образній системі, структурі, віршовій формі, мелодиці, характері виконання.
Народні співаються лише під час колядних обходів, під хатою і в хаті, а церковно-релігійні стали також часткою різдвяних церковних відправ і богослужінь.
Народні і церковні колядки чітко розділялися в народі:
перші називалися "старосвітськими","сусідськими", "ґаздівськими", "людськими", "притчами",
другі – "церковними", "христосанками".
Така понятійна диференціація колядок і нині ще подекуди зустрічається в народній традиції.

19. звичаї та обряди Святий вечір, кутя
– це переддень Різдва.
За давнім звичаєм кутя була ячмінною, бо вирощування ячменю передує пшениці.
Стіл застеляли білою скатертиною, під яку підкладали сіно (бо ж сіно було в яселках при
народженні Христа).
У центрі ставили
дідуха,
а коло нього – кутю.
Святий вечір, кутя
На Святий вечір готували 12 страв по числу апостолів

20. Трутовский Константин
У колядках,
за традицією,
вшановували
всіх членів родини:
господаря,
господиню,
хлопця,
дівчину.
Колядування поєднувалось із відповідною театралізованою виставою, танцями, музикою.
Колядували групами, попередньо розподіливши обов'язки: отаман «береза», «звіздар», «міхоноша» та «ряджені».
За обробку та відновлення колядок бралися видатні композитори: Микола Лисенко, Станіслав Людкевич та ін.
Трутовский Константин
Колядки в Малороссии

21. Традиційні структурні елементи
заспів (основна частина колядки),
приспів (рефрен),
поколядь (або поспів),
десятискладова і восьмискладова (в щедрівках) метрична будова вірша.
Поколяді – це своєрідне резюме змісту колядки з обов'язковим побажанням:
А за сим словом бувай же здоров,
Бувай же здоров, пан-господарю...
Дай же ти, Боже, в полі урожай.
В полі урожай – а гумно звожай.
А в гумні хлібно, в оборі – вбійно,
В дому весільно, на славу втішно.

22. за їх хронологічними ознаками
Основні групи
народних колядок
за їх хронологічними ознаками
Перша – найстаріші колядки, позначені доісторичним, міфологічним світоглядом, язичницькими віруваннями. В них йдеться про створення світу, світове дерево з птахами-творцями, небесні світила, божества тощо В колядках яскраво виражене обожествлення небесних світил, сил природи, наголошується залежність добробуту людини від цих сил, тісного органічного співжиття природою, чітко проступає ритуально-магічна спрямованість колядних обрядів і колядкового співу.

23. Друга група – пізніша верства колядок, в яких відлунює епоха Давньої Русі з дружинно-князівським побутом,
з походами "хлопців-молодців" на Чорномор'я, "У край Дуная", до Царгорода, з облогами міст, полюванням на "грубого звір'є", "чорного тур'є", "сиве оленє" тощо. Значне місце займають у них мотиви і образи, властиві для героїчного епосу

24. Третю часову групу складають колядки, в яких певною мірою позначилися історичні події і суспільні відносини періоду боротьби українського народу проти татаро-турецьких нападів і польсько-шляхетського поневолення.
В них досить часто зустрічаються згадки про "козаків-молодців", "панів-гетьманів", захист рідної землі, визволення міста від облоги "турків-ворогів", звільнення бранців, похід "у невір-землю, у Туреччину" і т. п. Ці колядки нерідко перекликаються з народними історичними піснями і думами.

25. Четверта група – колядки новішої епохи, вони майже зовсім позбавлені властивого цьому жанрові пафосу ідеалізації, за змістом та емоціональною тональністю наближаються до соціально-побутових пісень. Наприклад, у одному з новіших варіантів поширеної колядки
"Ой в чистім полі близько дороги", подібно відомій народній пісні
"Нема в світі правди", звучать нарікання на несправедливість існуючого суспільного ладу

26. До зимового циклу також входять так звані щедрівки, структурно подібні до колядок, які співають на Щедрий вечір.
Через тиждень після Коляди 31 грудня (13 січня) відзначали Щедрий вечір (день християнської святої преподобної Меланії). Цей день ще називали Меланки.
За традицією, святкування супроводжувалося обходом хат із побажанням людям щастя, здоров'я і добробуту в Новому Році.
Щедрували теж театралізованими групами: «Меланка» і «Василь»та «Ряжені».

27. В щедрівках згадують ластівок, весну, сіяння жита
В щедрівках згадують ластівок, весну, сіяння жита. Це свідчить про те, що давні слов'яни відзначали початок Нового Року навесні.
Тільки в українському фольклорі відома назва "щедрівка".

28. Щедрівки
Щедрівки — величальні українські народні обрядові пісні, які виконуються під Новий
рік і під Йордан у Щедрий Вечір. Відповідно
до різдвяно - новорічних звичаїв, щедрівки, як і колядки, величають господаря та членів його родини

29. Розрізняй

30. щедрівки колядки приуроченість і час виконання:
приуроченість і час виконання:
на Щедрий вечір під Новий рік, або, як на західноукраїнських землях, – напередодні Водохреща. Традиційно їх виконували дівчата і жінки.
приуроченість і час виконання: в Різдвяні свята (виконавцями їх є хлопці чи молоді і старші чоловіки). Головна мета колядки не тільки прославити господаря і його сім'ю, але і розвеселити їх, створити веселий настрій.
Неодмінним приспівом є: «Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на весь вечір»
Типовими колядними заспівами служать, наприклад, слова "Чи дома, дома, пан-господарю?", "Гордий і пишний пан-господарю", "Чи спиш, чи чуєш,пан-господарю"
У щедрівках переважає 8-складо- вий розмір вірша (4+4) з рефреном або без нього
У колядках виробився особливий поетичний ритм — 10-складовий вірш з цезурою посередині (5+5)
помірний ритм, варіаційна форма з приспівом, співучість. урочистий, величальний настрій
акцентований ритм, використання строфи з приспівом або без нього, речитативна мелодика і спокійний темп. урочистий настрій

31. . В народних колядках і щедрівках надзвичайно високо поставлено працю.
Власне, ці твори переконливо показують, що здавна ідеалом нашого народу була демократична сім'я, де панує злагода, мир і любов, де в атмосфері батьківської опіки ростуть і повноцінними людьми виховуються діти.
Велика увага приділена в них таким категоріям, як людяність,співчутливість, милосердність у взаєминах.
В колядках і щедрівках говориться про обов'язок людини, особливо чоловіків, служити громаді, захищати Вітчизну від ворогів, боротися з кривдою, несправедливістю, бути чесним, шанувати батьківські традиції.

32. Величальний, утверджувальний пафос народних колядок і щедрівок, багата гуманістична сутність, їх оптимістичний заряд, світлий настрій, святково-романтична піднесеність над важкою буденною прозою – головна причина їх довговічності і глибокої вкоріненості в народній традиції.

33. Перші відомі записи
українських народних колядок і щедрівок походять з другого десятиліття XIX ст. і належать визначному слов'янському народознавцеві 3. Долензі Ходаковському. Шість народних колядок з'явилося в збірнику М. Максимовича "Малороссийские песни", виданому в Москві 1827 р.
З початку 30-х років XIX ст. діячі "Руської трійці“ – М. Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький та їх товариші займалися цілеспрямованим і системним збиранням творів цього жанру у різних місцевостях Галичини.
Згодом зібрання українських колядок
поповнилося записами П. Чубинського,
М. Лисенка, І. Франка, В. Гнатюка,
Б. Грінченка, А. Малинки, Ф. Колесси
та ін., а також збірками нашого часу.

35. Добрий вечір, люди, ми йдемо до хати, Щоб із Колядою всіх вас привітати! Святий вечір, добрий вечір Добрим людям на весь рік!
Щоб у цій світлиці килимами слало, Щоб масло і сало на кухні шкварчало! Святий вечір, добрий вечір Добрим людям на весь рік!
А ще вам бажаєм квітнуть-молодіти, В радощах, в любові діточок ростити! Святий вечір, добрий вечір Добрим людям на весь рік!
Ой сивая та зозуленька, Щедрий вечір, добрий вечір Добрим людям на здоров'я, Усі сади облітала. Щедрий вечір... А в одному та і не бувала. Щедрий вечір... А в тім саду — три тереми. Щедрий вечір... А в першому — красне сонце. Щедрий вечір... А в другому — ясен місяць. Щедрий вечір... Ясен місяць — наш господар. Щедрий вечір... Красне сонце — жона його. Щедрий вечір... Дрібні зірки — його діти. Щедрий вечір ...

36. Література Скуратівський Василь. Дідух. — К.: Освіта, 1995. — С.19.
Скуратівський Василь. Дідух. — К.: Освіта, 1995. — С.19.
Лозко Галина. Українське народознавство. — Тернопіль: Мандрівець, 2011. — С.215.
Лужницький Г: Український театр. Наукові праці, статті, рецензії: Збірник праць / Г. Лужницький. – Львів: – Т.1. Наукові праці. – с.
Л. Сорочук. Символ землі в українській фольклорно- обрядовій традиції // Наукові записки Національного університету «Острозька академія» Збірник наукових праць Серія «Культурологія» — 2011. — Випуск 8.
Знойко О. Міфи Київської землі та події стародавні. — К.: Молодість, 1989. — С
Братко-Кутинський Олексій. Феномен України. — К., 1996.
Саган Олександр. Підґрунтя формування Київського християнства .