1. ОРІЄНТУВАННЯ ССАВЦІВ У ПРОСТОРІ Антонов-Рафі Юнес 7-Б

2. ◦ Орієнтація тварин - складний процес, що включає отримання інформації про зовнішній світ по різних каналах зв`язку (рецепторних систем), її обробку, зіставлення в центральній нервовій системі і формування відповідної реакції. Прийом і обробка сигналів складається з розпізнавання образу (інформаційного змісту сигналу) і його локації

3. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ЗА ЯКИМИ ОРІЄНТУЮТЬСЯ ТВАРИНИ: ◦ Сприйняття сигналів зовнішнього світу ◦ Активна локація – посилання сигналів і сприйняття їх відображень ◦ Система сигналів, яка служить для орієнтації в певних угрупуваннях

4. ◦ Оптична орієнтація тварин визначається насамперед можливостями зору органів: очей і інших світлочутливих рецепторів. Останні зазвичай здатні лише реєструвати ступінь освітленості, спектральний склад світла і ступінь його поляризації. Так, у ланцетника, примітивного хордової тварини, що живе в морському грунті, світлочутливі органи - Очки Гессе - розташовані по всій довжині прозорого тіла, уздовж нервової трубки- вони реєструють, чи все тіло тварини занурене в грунт, тобто Захищено від нападу хижака.

5. ◦ Необхідність цього зростає при збільшенні рухливості тварин. Детальність і складність аналізу зримого світу невелика у безхребетних і нижчих хребетних. На загальному тлі вони виділяють лише деякі біологічно важливі сигнали.

6. ◦ Детальність відображення різко зростає у комах, а також у птахів і ссавців, здатних орієнтуватися не тільки по безлічі «земних» орієнтирів, але і за положенням Сонця, Місяця і зірок (астронавігація). «Інстинкт будинку» - здатність повертатися на свою ділянку або в притулок навіть з незнайомого місця - пояснюється запам`ятовуванням характерних особливостей ландшафту і астронавігації. Обов`язкова умова астронавігації - наявність «біологічного годинника», т. Е. Здібності організму орієнтуватися в часі.

7. ◦ Хеморецепція і орієнтація тварин за особливостями хімічного складу середовища особливо широко поширені серед мешканців води і грунту. Кити при міграціях керуються особливостями хімічного складу води різних мор. течій. По запахах орієнтуються наземні тварини при пошуках їжі, міграціях і розселення. В останньому випадку тварини рухаються переважно проти вітру і картина їх розселення відповідає «розі вітрів».

8. ◦ Акустична орієнтація тварин має переваги у водному середовищі і биотопах з густою рослинністю, де можливості зору обмежені. Багато хижаків знаходять і ловлять видобуток по слуху. Лисиця по шереху визначає місце розташування гризуна на відстані 10-15 м (пасивна локація). Кажани і дельфіни використовують ехолокацію на частотах 20-200 кГц, посилаючи зондувальні сигнали і ловлячи їх відображення (відлуння) від мішені (видобутку) або перешкоди. Ехолокація дозволяє їм орієнтуватися, знаходити і ловити видобуток в темряві. Гніздиться в темних печерах птах Гуахаро орієнтується в них, ехолоціруя на чутних частотах (в звуковому діапазоні).

9. ◦ Орієнтація тварин - завжди результат зіставлення інформації, отриманої по різних каналах зв`язку з середовищем, тобто Інтегральна реакція, хоча основну роль в ній залежно від ситуації може грати то одна, то ін. рецепторная система. Оріентаційна поведінка кожної особини коректується співчленами по популяції, стаду, зграї або колонії. Обмін інформацією між особинами збільшує її кількість в групі, ще більш підвищуючи надійність орієнтація тварин Саме цим пояснюється перевага групового (стайного або стадного) способу життя в біологічно найбільш важливі моменти: при міграціях, під час розмноження, в період росту молодняку.

10. ◦ Орієнтація через органи чуття Волоски, нервові закінчення, пір'я і рецептори допомагають істотам орієнтуватися в просторі. У м'язах хруща є чутливі рецептори. Вони передають інформацію про положення тіла комахи. Плаваючи під час полювання, водяний скорпіон орієнтується за допомогою шести маленьких, наповнених повітрям дихальців - отворів на черевній поверхні. Кожен отвір затягнутий тонкою мембраною. На глибині, де тиск води зростає, повітря стискається, і мембрана вдавлюється всередину. Якщо голова скорпіона ближче до поверхні, ніж черевци, дихальця, розташовані ближче до голови, відчувають менший тиск, ніж знаходяться ближче до черевця, і передні мембрани вдавлюються слабкіше, ніж задні. Це підказує водяному скорпіону, що він рухається до поверхні.

11. Обчислення шляху ◦ Обчислення шляху - найбільш примітивний спосіб орієнтації у просторі, він не пов'язаний з зовнішньою інформацією. Тварина відстежує своє переміщення, а інтегральна інформація про пройдений шлях, мабуть, забезпечується співвіднесенням цього шляху і витраченого часу. Цей спосіб неточний, і саме з-за цього у високоорганізованих тварин його практично не можна спостерігати в ізольованому вигляді.

12. Геомагнітне поле землі ◦ Між північним і південним магнітними полюсами земної кулі діють невидимі сили, існування яких можна довести за допомогою звичайного компаса. Як виявилось, тварини також мають подібні можливості і використовують магнітне поле Землі. ◦ Самець і самка імператорських пінгвінів перебувають у морі досить далеко один від одного. Проте із настанням гніздового періоду птахи слідують в одному напрямі і зустрічаються, досягнувши кінцевої мети своєї подорожі. Більшість перелітних птахів здатна відчувати геомагнітне поле Землі. „Прилад", що сприймає магнітні лінії, на думку дослідників - це кровоносна система. У крові тварин є червоні кров'яні тільця, що містять залізо, а вся кров є відмінним електролітом.

13. Навігація по карті ◦ При орієнтації на місцевості («навігації по карті») тварина використовує зустрічаються йому предмети і знаки як точки відліку для визначення подальшого шляху, включаючи їх в інтегральну картину уявлень про місцевості. Так, здібності до просторової орієнтації є у таких ссавців, як шимпанзе та бурий ведмідь.

14. Помилки при орієнтуванні на місцевості ◦ Іноді тварини допускають помилки при орієнтуванні на місцевості. Немає найбільш трагічних явищ у природі, ніж вид зграї китів або дельфінів, що лежать безпорадно на березі. Вчені все ще шукають відповіді. Одна з найбільш поширених теорій про причини появи китів на мілині в тому, що щось порушує навігаційну систему китів. Вчені і дослідники звинувачують ВМС США, які використовують на військових кораблях низькочастотні приймачі. Сигнали, що йдуть від таких приладів сприймаються китами на відстані сотень кілометрів, по суті, для китів і дельфінів, ці сигнали сприймаються, як дуже гучний звук для людини. Що і призводить до масової загибелі цих тварин. Інша теорія - впливають кліматичні зміни. Як тільки змінюються океанічні течії, які приносять в океан холодну воду з Антарктики, кити пливуть на мілководдя, щоб грітися і в деяких випадках дуже швидко підпливають до берега.

15. ДЯКУЮ ЗА УВАГУ