1. Духовні символи Голосіївського району
Централізована бібліотечна система Голосіївського району
міста Києва
Центральна районна бібліотека ім. М.О.Некрасова
Духовні символи
Голосіївського району
2011

2. Свято-Вознесенський храм
Народилася обитель на початку вісімдесятих ХІХ століття на пожертви пара-фіян та директора рафінадного заводу Раузера. Розписували її учні іноконо-писних майстерень Києво-Печерської лаври під керівництвом визнаного майстра Івана Їжакевича.

3. Свято-Вознесенський храм
Після освячення 1883 року храм став улюбленцем місцевої інтеліген-ції. Його й досі у народі називають “інтелігентським”. Свого часу там він-чалася Леся Украї-нка з Климентієм Квіткою. Нерідко можна було зустрі-ти Олександра Вертинського, Віктора Некрасова
Хоч церква доволі камерна, та побачити її можна було здалеку, бо стояла на відкритому просторі. Нині ж вона затиснута з усіх боків спорудами минулого десятиліття. Щоправда, районна влада намагається розширити життєвий простір парафії — церкві повернули будинок, що їй належав, і відкрили там недільну школу.

5. Феофанія - це місцевість, на південній околиці Києва
Феофанія - це місцевість, на південній околиці Києва . Розташована між Голосієвом, Те-ремками, Пирого-вом та Хотовом. Раніше Феофанія називалась Шах-раївщина, пізніше Лазарівщина.
Тут оселився благочестивий пасічник Лазар. Лазарівщина належала Пе-черському монастирю, згодом стала власністю митрополитів Київських — Петра Могили (1632—1647 рр.) та Сильвестра Косова (1647—1657 рр.).
З часом місцевість перейшла у власність Софійського монастиря.
У 1776 році вона була відібрана до казни.

6. У 1800 році Лазарівщиною зацікавився єпископ Феофан Шиянов - вікарій Київського митрополита та настоятель Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря.
Того ж року розпочинається будівництво заміського будинку вікарія та храму на честь дива Архістратига Михаїла. Будівництво було завершено 1803 року. Тодішній Київський митрополит Гавріїл благосло-вив називати місцевість Феофанією.

7. Справжнє відродження Феофанії почалося 1861 ро-ку, коли єпископ Серафим (Аретинський), настоятель Михайлівського монастиря, вирішив створити тут неве-личкий монастир і доручив цю справу досвідченому старцю ієромонаху Воніфа-тію. Неподалік від храму з’явилася дерев’яна дзвіниця.

8. Однак із переводом єпис-копа Феофана на іншу ка-федру місцевість прийшла у запустіння.
У роках віка-рієм і настоятелем Михай-лівського монастиря був Інокентій, який полюбив Феофанію за можливість побути на самоті. Всі па-горби, лощини, струмки і ставки отримали від нього євангельські назви. До всіх мальовничих місць були прокладені доріжки, влаштовані альтанки.

9. У 1865 році о.Воніфатій приступив до будівництва нового літнього будинку для вікарія, а в 1867 році, на місці старого будин-ку, збудував нову кам’яну церкву в ім’я Всіх Святих.
На початку ХХ сторіччя у Феофанії було 22 ченці та до 70 послушників.
У скиті було 4 храми: Дива Архістратига Михаїла, Всіх Святих, Володимирської ікони Божої Матері і новозбудований собор вмч. Пантелеймона (1910 рік).

10. У 1901 р., на згадку 100-річчя від дня народження Святителя Іно-кентія (Борисова), Феофанія одержала офіційний статус скиту. Гігантський престольний п’яти-головий храм спорудили на по-чатку XX в. (архітектор Е. Єрма-ков). Спочатку собор передбача-лося освятити в ім'я Дива Св. Архістратига Михаїла, але більшість прочан збиралося у Феофанії на пам'ять Св. Велико-муч. Пантелеймона.

11. Другий за часом будівництва храм Феофанії - Всіх Святих, зведено в р., у радянський час його перебудували до невпізнанності.
На схилі скитського пагорба збереглися фундаменти третьої за часом будівництва церкви - в ім'я Владимирської ікони Божией Матері (1900 р.).
У келійному корпусі діє влаштований у наші дні домовий храм Всіх Святих.

12. У радянський час обитель закрилася
У радянський час обитель закрилася. Деякий час у ній розміщувався дитячий притулок. Під час Другої Світової війни храм постраждав від обстрілів.
Після війни монастир деякий час існував знову, але наприкінці 1940-х років територія обителі та сам собор перейшли під керівництво Академії Наук України. Інститут Механіки обладнав у храмі приміщення для експериментів з вибухами спрямованої дії. У келіях конструювали, а у соборі встановили першу радянську ЕОМ, над розробкою якої працював академік Лебедєв. Пізніше тут було сховище ракет, які вивозили на парад.

13. У 1990 р. храм повернули вірую-чим
У 1990 р. храм повернули вірую-чим. Після активної реставрації, кошти на яку збирали всі навколиш-ні села, стараннями й активними клопотами священика церкви, вона засяяла своєю первісною красою, притягуючи численних туристів.
Собор розташований по вул. Академіка Лебедєва, 19.

14. Поряд із монастирем розташований парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва "Феофанія", який має площу 152 га. На його території багато цілющих джерел.
Найбільш відоме з них
Свято-Пантелеимоновске.

15. Свято-Покровський Голосіївський монастир
У 1631 році на за-ліснених південних околицях Києва, що належали Києво-Пе-черській Лаврі, непо-далік від Китаївської пустині, з’явився но-вий скит.
З’явився він за ініціативи молодого архімандрита Лаври, вихідця із старовинного молдавського княжого роду, майбутнього митрополита Київського і Галицького та всієї Русі, видатного церковного, політичного та суспільного діяча, успішного дипломата, засновника першого вищого православного навчального закладу у Східній Європі – Петра Могили.

16. Свято-Покровський Голосіївський монастир з боку Головних воріт (на передньому плані праворуч - каплиця Матушки Аліпії)
Першими будівлями майбут-ньої Голосіївської пустині став родинний садибний бу-динок Петра Могили.
У 1631 році з’являється невелика дерев’яна церква Іоанна Нового (Сочавсь-кого), молдавського великомученика, покровителя роду Мовіле (Могил). До церкви передаються родинні реліквії – частка мощів Іоанна Сочавського та хрестмощовик. Поряд із церквою були збудовані келії та розбитий сад. Територію обнесли огорожею. Так спочатку виглядав Голосіївський скит (у перші роки існування, можливо, мав назву храму Іоанна Сочавського), місце, де Петро Могила протягом життя шукав і знаходив спокій та натхнення для своєї діяльності, пам’ять про яку живе до нашого часу.

17. Наприкінці 17 ст., по смерті Святого Петра Могили, при митрополиті Київ-ському Варлаамі (Ясинському) поряд із церквою Іоанна Нового розпочалося
будівництво ще одного храму – на честь Варлаама та Іоасафа Індійських. Але він так швидко занепав, що вже у 18 ст. потребував робіт по відновленню. Митрополит Тимофій (Щербацький) вирішив об’єднати дві церкви в одну і дати їй назву першої – на честь Іоанна Нового (Сочавського). В цілому Голо-сіївський скит мав зовсім невелике значення і на рубежі 18 та 19 ст в ньому мешкали всього 12 ченців.

18. Наступний Митрополит Київський та Галицький Філарет у роках продовжив справу свого попе-редника. Зводиться будинок митро-политів із прибудованою церквою Іоанна Багатостраждального Печер-ського, великий Свято-Покровський храм із окремими боковими приді-лами на честь Іоанна Сочавського, а також Трьох святителів – Василя Ве-ликого, Григорія Богослова та Іоанна Златоуста.
За часів Філарета Голосіївська пустинь набула статусу літньої рези-денції Київських митрополитів.
Церква Іоанна Сочавського в чер-говий раз змінює назву на честь Іко-ни Божої Матері «Живоносне Дже-рело», а сама пустинь у 1853 році перейменовується на Свято-Покров-ську.

19. Головні ворота та дзвіниця
Паралельно розвивалося й господарство. Орні землі, сади, городи, пасіки та виног-радники займали більше 100 га. Голосіїв-ська та Китаївська пустині, що належали Лаврі, забезпечували її овочами, фруктами, медом, молоком, зерном та навіть рибою. Тут працювали три з чотирьох лаврських водяних млинів.
Головними особистостями, святими пра-ведниками, які витягли скит на новий рі-вень та здобули йому слави, стали, сам
владика Філарет, його духовний наставник ієросхимонах Парфеній, блаженний под-вижник Феофіл та, трохи згодом, їх духов-ний учень преподобний Олексій Голосіїв-ський. Великий матеріальний внесок у бу-дівництво та благоустрій території монас-тиря внесла Ганна Олексіївна Орлова-Чес-менська (після постригу монахиня Агнія), спадкоємиця величезного статку графа Олексія Григоровича Орлова-Чесменсь-кого.
Головні ворота
та дзвіниця

20. Наступники митрополита Філарета, кінця 19 – початку 20 ст
Наступники митрополита Філарета, кінця 19 – початку 20 ст., також не за-бували про Голосіївську пустинь і до-сить часто тут бували на відпочинку.
Серед будівель, зведених за цей пе-ріод, слід відзначити перебудовану цегляну церкву на честь Ікони Божої Матері «Живоносне Джерело», вико-нану у рр за проектом архі-тектора Є.Єрмакова. На початку 20 ст. споруди Голосіївської пустині розмі-щувалися на площі близько 20 га.
До складу архітектурного ансамблю входили: кам’яна огорожа з двома бра-мами, Покровська церква (навпроти головного входу), храм на честь «Жи-воносного Джерела» Пресвятої Бого-родиці, будинок митрополитів, по периметру подвір’я розміщувалися господарські та житлові приміщення.

21. У 1918 році, після революції та численних переходів влади з рук у руки, землі Голосіївської пустині відходять до відомства відділу комунального господар-ства Київського виконкому, а 1923 року ці землі та все господарство віддаю-ться новому Сільськогосподарському інституту. За рр. було закрито усі церкви Голосіївської пустині. У 1930-х роках спочатку підірвали храм Божої Матері «Живоносне Джерело», а потім розібрали й Свято-Покровську церкву.

22. У часи Радянського Союзу на території скиту діяли агробаза, початкова школа, піонерський табір, туристична база, але у 70-ті роки 20-го ст. ділянка прийшла у запустіння.

23. Церква на честь Ікони Божої Ма-тері "Живоносне Джерело"(2004)
У 1993 році було знову відкрито Голосіївський скит Києво-Печер-ської Лаври року скит отри-мав благословення Митрополита Київського та всієї України Воло-димира на відкриття самостійного Свято-Покровського чоловічого монастиря року закладається кам’яний храм на честь Ікони Бо-жої Матері «Живоносне Джерело», (проект якого максимально набли-зили до церкви Єрмакова років). Будівництво його за-кінчили у 2003 році. А у 2004 році храм був освячений. Того ж року почали мироточити одразу дві ікони – «Життєподательниця» та «Спорительниця хлібів», остання з яких й досі мироточить.
Церква на честь Ікони Божої Ма-тері "Живоносне Джерело"(2004)

24. Каплиця матушки Аліпії
З 1979 до 1988 рр. поряд із колиш-нім скитом, у невеличкому будинку на вулиці Затєвахіна, прожила останні свої земні роки блаженна монахиня Аліпія (Агафія Тихонівна Адєєва, рр.), що була ясновидицею, а також мала дар зці-лювати та допомагати у важких справах молитвою. Матушка Аліпія була впевнена, що Голосіївська пус-тинь відродиться, але не дожила до цієї події п’ять років. У 2006 році останки матушки Аліпії перенесли з Лісового кладовища та поховали в усипальні у Голосієво. Зараз усипа-льня щоденно відвідується проча-нами, серед яких досить часто можна зустріти й іноземців. У дні пам’яті Матушки кількість відвіду-вачів досягала до 20 тисяч.
Каплиця матушки Аліпії

25. Пам'ятка природи "Святе цілюще джерело" неподалік від монастиря
Купальня біля
Цілющого Джерела

26. Свято-Троїцький монастир (Китаївська пустинь), у силу свого місцезнаходження й причетності до нього багатьох святинь і святих людей, дарує усім, хто до нього приходить душевний відпочинок та спокій

27. Свято-Троїцький монастир.
Фото кінця XIX ст.
До кінця XIX ст. остаточно склався архітектурний ансамбль монастир-ського подвір'я, яке мало форму шести-кутника. До нього увійшли: цегляна
Троїцька церква ( ), 45-метрова дзвіниця, трапезна з церквами Два-надцяти апостолів і Трьох святителів — Петра, Олексія та Іони, будинок настоятеля, братський корпус, богадільня для старих священнослужите-лів, келійні корпуси та цегляна огорожа з брамою. З 1898 р. на території господарчого двору діяв лаврський свічний завод. До нового корпусу богадільні 1904 р. прибудовано церкву св. Серафима Саровського.

28. Історично Китаївська пустинь — це місце поховання багатьох тисяч подвижників Києво-Печер-ської Лаври. Сьогодні ті, хто бу-ває в монастирі, фактично ходить по місцях історичних поховань.
Через достатню віддаленість від міста, печери Китаївської го-ри зберегли свій прадавній вигляд майже без змін.

29. Храм преподобного Серафима Саровського -1904 р.
У 1920-і роки храми продовжували діяти, але сама пустинь ченцям вже не належала: у келіях розмістилася дитяча колонія, частина споруд викорис-товувалася сільськогосподарськими закладами.
1930 р. пустинь було остаточно ліквідовано, територію та будівлі передано Українському НДІ садівництва. Дзвіницю розібрали 1932 р., інші споруди дуже постраждали під час Другої світової війни.

30. Свято-Троїцький храм - 1767 р.
Церква Св. 12 Апостолів (ліворуч) і церква трьох Святителів - Петро, Алексія, Іони.
Після війни рр. у пустині розміщувалися Республіканський навчально-виробничий комбінат бджільництва і Український науково-дослідний інститут захисту рослин.

31. Свято-Троїцький храм –
1767 р.
Після реставрації на початку 1990-х років,Троїцьку церкву, як парафія-льну, було передано УПЦ (1992) разом з відремонтованою трапезною з келіями р. відродилося монастирське життя. Першим керівником відновленого скиту став архімандрит Пафнутій (Россоха, у схимі Феофіл; 1929—1996). Після археологічних досліджень рр. було впоряд-ковано печери, де освячено храм в ім'я св. Досифеї.

32. Китаївська пустинь. Вхід до печер на Китай-горі.
Китаївська пустинь. Вхід до печер на Китай-горі.
Всі гори навколо пустелі усіяні печерами (на Китай-горі, у «Виноградно-му саду», на пасіці). Першим Китаївські печери виявив послушник монас-тиря Іван Таранов у 1858 році. Під час розкопок було виявлено кілька під-земних галерей, схожих за структурою на печери Києво-Печерської Лаври.

33. Китаївська пустинь. Усередині печер.
Китаївська пустинь. Усередині печер.
Китаївські печери мають приблизно такі ж розміри, як і Лаврські. По боках знаходя-ться заглиблення у вигляді келій і усипалень, є дуже просторі печери, в яких були підземні церкви і трапезні. У цих печерах ченці обителі молилися за порятунок Києва і землі святої Русі від навали монголо-татар. У печерах було знайдено залишки двох вог-нищ, предмети домашнього ужитку; на стінах збереглися написи давньослов'янськими літерами.

34. Китаївська пустинь. Підземна церква.

35. Монастирські богослужіння про-ходять у головному Свято-Троїцькому храмі й храмі святих Дванадцяти Апостолів. У цьому ж храмі перебувають головні свя-тині монастиря — частки мощів святих апостолів і інших святих, мощі преподобного Феофіла, Христа заради юродивого.
У Свято-Троїцькому храмі перебуває список чудотворної ікони Божої Матері «Ватопед-ська», інша назва «Заклана».

36. Під спудом, у північної стіни Свято-Троїцького храму, почивають мощі преподобної Досифеї.

37. В 1996 р. рішенням Синоду УПЦ обитель одержала статус монастиря
В 1996 р. рішенням Синоду УПЦ обитель одержала статус монастиря. Намісником обителі є архімандрит Прохор (Костюченко). У наш час Свято-Троїцький Китаївський чоловічий монастир — відоме місце паломництва православного миру.

38. Сучасний вигляд обителі
Сучасний вигляд обителі
Китаївська пустинь відома сьогодні багатьом мирянам не тільки як лікарня духовних недугів, а й місце, де люди знову знаходять благодать та щиросердечний мир.
Братія монастиря опікується про духовне відродження обителі, фундаментом якої завжди служило духовне життя. В них духовна основа й сила Свято-Троїцького монастиря.
Адреса: , м. Київ, вул. Китаївська, 15. Телефон:

39. Вознесенська церква на Байковому кладовищі

40. У 1884 р. на Байковому цвинтарі, за проектом архітектора Миколаєва, була закла-дена кам'яна Вознесенсь-ка церква. Храм буду-вався винят-ково на гро-ші, зібрані
Правлінням цвинтаря за надання місць під поховання (за період з 1877 року по 1884 рік у такий спосіб було зібрано рублів). Освячення храму відбулося 5 листопада 1889 року.

41. У 1921р., наказом Київського Губ-ревкома №19, при Вознесенській церкві була зареєстрована пара-фіяльна громада. Надалі храм, що дивом уник руйнування, викорис-товувався як меморіальне примі-щення для проведення ритуальних церемоній. Усередині церкви добре збереглося первісне оформлення.
Тепер слово Боже знову звучить у відновленій церкві.
Контактна інформація:
Телефон: (044)
Адреса: Київ, вул. Байкова, 6.

42. Церква прп.Єфросинії Полоцької
Парафія святої Єфросинії Полоцької (УПЦМП), знаходиться на Володи-мирському ринку.
Віруючі цієї парафії моляться у маленькій капличці на ринку.

43. У Парафії святої Єфросинії Полоць-кої розпочав роботу православний Духовно-просвітницький центр іме-ні святого рівноапостольного князя Володимира та почалося (2001 р.) відродження храму на честь святого рівноапостольного князя Володими-ра. Цей храм було збудовано в 1835 р., а потім зруйновано радянсь-кою владою в 1936 р. Знаходився він приблизно там, де зараз Національ-ний палац культури "Україна". Від храму походять назви Володимир-ського ринку та Володимирсько-Либідської вулиці.

44. ХРАМ ПРЕПОДОБНОГО РОМАНА СЛАДКОПЄВЦА
У 1910 р. київським благо-дійним товариством, що перебувало під заступниц-твом Єлизавети Трепової, дружини генерал-губерна-тора Києва Федора Трепо-ва, було зведено 2-повер-хову кам‘яну будівлю без-коштовної лікарні для бідних. За проектом єпар-хіального архітектора Єрмакова при лікарні спо-рудили капличку. В її іко-ностасі розмістилися ікони Воскресіння Христового, прав. Єлисавети й прп. Феодора Освяченого – не-бесних покровителів генерал-губернатора та його дружини.

45. У радянські часи будівлю каплиці використовували як морг, адміні-стративну будів-лю - як поліклі-ніку. До 1999 р. храм був схожий на сарай. Після того як віруючі очистили будів-лю, на руїнах каплиці стали служити щоден-ні молебні.
14 жовтня 1999, у день престольного свята, на місці майбутнього храму відслужили першу літургію. На південній стіні святині викладений унікальний хрест із часткою Хреста Господнього й частками мощів вмц. Варвари та прп. Ісаакія Печерського.
Храм знаходиться за адресою: вул. Лабораторна, 15а.

46. Спасо-Преображенський храм
Спасо-Преображенський храм ставропігійної парафії Української Православної Церкви на київському житловому масиві Теремки-2, освячений Предстоятелем Української Православної Церкви Блаженнішим Митрополитом Володимиром 13 жовтня 2010 року.

47. Спасо-Преображенський храм
Настоятель храму - вікарій Київського Митрополита Високопреосвященніший архієпископ Олександр (Драбинко).
Голова парафіяльної ради — Ігор Володимирович Лисов, народний депутат України.
Храм розташований по вулиці Василя Касіяна, на масиві Теремки-2, у парку біля озера.
Телефон: (044) ,

48. Собор Преображення Господнєго Святих Бориса та Гліба
Церква була побудована нещодавно. В 1991 році на цьому місці був споруджений і освячений Хрест, який стоїть і зараз на території парафії Св.Бориса і Гліба. Освячував Хрест покійний патріарх Володимир Романюк. А названий храм був ще до того, як почалося будівництво.
Князі Борис і Гліб - перші святі, канонизовані Вселенською церквою. Святі, які поклали край братовбивчій війні в Київській Русі.

49. Собор Преображення Господнєго Святих Бориса та Гліба
Собор Преображення Господнєго Святих Бориса та Гліба
Під час Різдвяних свят 1993 року, храм Св. Бориса і Гліба був освячений.
Храм розташований на масиві Теремки ІІ, по вул. Якубовського , Київ, тел

50. Храм Різдва Богородиці (Українська православна церква) був відкритий навесні 2002 року.

51. Адреса храму - проспект Глушкова, 11 (Теремки-1).
У 2003 році була відкрита недільна школа для дорослих та дітей. У 2010 році ця школа була закрита у зв’язку з початком нового будівництва Собору Святої Богоматері.
Адреса храму - проспект Глушкова, 11 (Теремки-1).

52. Восени 2010 року відбулося освячення каменя та хреста на розбудові нового храму.

53. Свято-Введенський Обиденний храм на Теремках-1.
Свято-Введенський храм— перший (і доки єдиний) в Україні «обиденний» храм, тобто побудований за одну добу (дослівно «об один день»). Зведе-ний він в ознаменування 1020-річчя Хрещення Русі 3 грудня 2008 року .

54. З часу спорудження первинної «обиденної» частини Свято-Введенського храму, церква значно розширилася і придбала нові форми, активно облаштовується і прикрашається. При парафії видається щотижневий місіонерський листок «Православні Теремки».

55. Храм безсеребреників Косьми й Даміана римських (у НДІ онкології АМНУ)
Храм безсеребреників Косьми й Даміана римських (у НДІ онкології АМНУ)

56. З 1990-х рр. у дитячому відділенні НДІ онкології АМНУ проходили мо-лебні. Першу Літургію служили 18/31 жовтня 2003 р., у свято Апостола і Євангеліста Луки. Храм розташований по вул. Ломоносова, 33/43. Телефон:

57. Святині храму: Ікона із часткою мощів вмч
Святині храму: Ікона із часткою мощів вмч. Пантелеимона; Ікона із час-ткою мощів свт. Луки Сімферопольського; Ікона із часткою мощів прп. Лаврентія Чернігівського; Ікона із часткою мощів прп. Іова Почаївського
Ікона із часткою мощів прп. Амфілохія Почаївського; Ікона із часткою мощів св. Димитрія Ростовського; Дві ікони із частками мощів свв. Дру-жин Дивеевских; Ікона Спас-Чорнобильський - особистий дарунок Святішого Патріарха Кирила.

58. Капличка на честь Св. Миколая на Корчуватому
Капличка на честь Св. Миколая на Корчуватому

59. 1020 років від дня Святого Хрещення України, у Корчуватому не було ні Церкви, ні Каплички. Ось вже 2 роки капличка св.Миколая діє! Служба Божа: у суботу вечірня У неділю Служба Божа о 8.30.
Капличка св.Миколая знаходиться у мікрорайоні Корчувате по вулиці Ново-пирогівська, між будинками 23 та 25. Телефон

60. Храм на честь Усіх святих
Храм на честь Усіх святих розташований на місці будівницт-
ва майбутнього Свято-Воскресенського Кафедрального собору.
адреса: м. Київ, Залізничне шосе, 3 (транспортна розв’язка біля станції метро "Либідська"). Відкритий щодня з 9.00 до

61. Майбутній Кафедральний собор — стане найбільшим в Україні, він розрахований на 5000 вірян.

62. Свято-Воскресенський Кафедральний собор буде найвищим в Європі православним храмом: висота від рівня поверхні до надкупольного хреста ― 120 метрів.

63. Духовно-просвітницький центр майбутнього Свято-Воскресенсь-кого Кафедрального собору – охопить навколо собору площу понад 21 тис. кв.м., вміщуватиме: конференц-зал на 1000 слухачів, більше 100 студій, музеїв, кінотеатр, недільні школи.

64. Храми, що знаходяться в Музеї народної архітектури та побуту України
Храми, що знаходяться в Музеї народної архітектури та побуту України

65. Церква святої мучениці Параскеви (початок XVIII ст. ) із с

66. Храм св. Архистратига Михаїла (початок XVII ст.) із
с. Дорогинка Фастівського р-ну Київської області.

67. Церква Адвентистів сьомого дня належить до протестан-тського християнства, налічує понад 9 млн. членів, виникла у США в 1844 р. ''Adventus'', у перекладі з латини на російську, означає "Пришествие".
Адвентисти вірять у близьке друге ''Adventus'' Іїсуса Христа і канонічну Біблію.
“Помни день субботний, чтобы святить его”, саме тому, сьомий день неділі - субота - для них вихідний день.
Церква АСД набула офіційного статусу і зареєстрована в Україні в 1991 р.

68. ЦЕРКВА ХРИСТИЯН Адвентистів сьомого дня Адреса церкви:
м. Київ, Ямська вул. 70,
Телефон: (044)

69. Церква "Філадельфія" - євангельских християн-баптистів.
вул. Голосіївська, 57.

70. Церква "Філадельфія" - євангельских християн-баптистів
На Україні баптизм за-родився в другій поло-вині XIX-го сторіччя.
У 1882 році почалася проповідь Євангелія в Києві.
Під час існування ра-дянської влади баптис-тські громади піддали-ся репресіям, багато лі-дерів і церковних акти-вістів були засуджені до покарань у вигляді позбавлення волі.
У 1944 році була сформована Всесоюзна рада євангельських християн і баптистів (пізніше перейменована у ВРЄХБ). Після розпаду СРСР ВРЄХБ припинила своє існування, а в 1990 році був створений самостійний союз євангельських християн-баптистів України, що називається тепер Всеукраїнським Союзом Церков євангельських християн-баптистів.

71. Голосієво – перлина Києва, а храми його – духовна скарбниця усіх киян.
Більш детальніше познайомитися з історією храмів Голосієва, Ви зможете зі сторінок книг та періодичних видань бібліотек ЦБС Голосіївського району.